[300x451] День не задався з самого ранку: довелось іти на роботу. Тому, як бог на душу положить, розруливши свої справи, я виїхав до Франківська аж о другі годині дня. Була зі мною Альона, котрій було сумно і тяжко і вона хотіла розвіятись. Здається мені, що не сподобалось їй то все дійство, але то вже так як вийшло.
Остапчик нас на пильному і гарячому автовокзалі не зустрів. Я собі подумав що все місто таке пильно-гаряче і, чесно кажучи, не очікував нічого особливого. Але треба було добиратись і ми сіли в маршрутку.
Декілька слів про Івано-Франківськ. Моє перше враження було не просто помилковим. Воно було вкрай невірним. По цьому тротуару було шкода ходити. Я, наприклад, не бачив жодного бичка. Теке воно чисте було там де ми туснячили. І АРХІТЕКТУРА!!! Франік - афігенне місто. Настільки афігенне, що, здається, навіть бомжі тут щасливіші за бомжів з інших міст. А повітря! Це просто шик! Воно було солодке! Не знаю, може то весна, але правда солодке))) Неширокі вулички обсаджені деревами, старі будинки, Гарні дівчата на кожному кроці. За останній пункт висловився наш друг Сергійко Оцел, коли ми вже йшли до парку, і я не можу з ним не погодитись))) Та все по порядку...
Кафе "Цинамон", де захід імел место бить, знайшли швидко. За розміром трошки меньше нашого "Нептуна" і набагато простіше виглядає. Декілька абстрактних картин, полички, столики.
Я приперся і почав зі всіма здороватись і знайомитись. Напевно виглядав як дурний, але мені було пофік. Зустріли Оцела, потомленого роботою, віддали гроші за реестрацію і пішли до парку пити пиво. Там я теж вів себе як "неотьосана деревенщина" бо просто не міг стримати емоцій. Потім, коли вже сиділи на площадці літнього кафе і розмовляли з милими маленькими дівчатками - знайомими Сергія, зустріли делегацію з Тернополя. Земляки були вже бухі, а може, знаючи Мукомелу, і накурені.
Що до самого батлу, то він був довгим і нудним. Не спас становище навіть Елвіс, що втік з лікарні і вів той батл разом з Владом Шубенковим.
В першому турі виступало майже сорок чоловік. Мене взагалі викреслили і довелось нагадати про своє існування. Читав останній і тупо, бо встиг протверезіти. Моя передвиступна пара пива за той час проскочила і я вийшов на сцену з тремтячими від нервового збудження долонями. Потім ходив собі, пив глінтвейн і каву, знайомився з людьми.
В решті решт, кли випав з того галасу на вулицю - попав в рідну стихію. Там був сейшн. Якийсь чувак рубав на гітарі, а з ним дівчина-скрипалька. О першій ночі на сходах коло якогось салону штор це було супер. Вони грали щось іспанське, танцювали дівчата, я пив свою каву і просто балдів не знаючи як там далі той слем. Виграв до речі вищезгаданий Сергій Оцел.
Ночівлю нам організували в хостелі. Хто не знає, що таке хостел. То готель, тільки дуже схожий на просте велике помешкання. І продають там не номери, а ліжка. Ми з Енді Шийчуком мутили SexPistols, жерли хліб з майонезом, слухали Бурзума, що його включав в другі ночі Фредді Скотт і взагалі було круто.