Коли ти, довершено, втративши рівновагу, падаєш вниз
І платиться за декілька лишніх митей рядками літер,
Здіймається вітер. Чуєш? Виходь сьогодні на біс!
Хіба не бачиш, заради тебе одної здіймається вітер.

З дахів умить зриваються в небо твої птахи.
Їм час. Над мостами чи над містами плавиться сонце.
Гаряче наше, як наші смертні гріхи.
І хмари пливуть, як старі в'єтнамці: кожен у своїй джонці.

Бо ми з тобою неначе однакові: так же п'єм.
І так же росплачуємось за біль та любов віршами.
Я знаю ту спрагу, той серця неясний щем
Коли так хочеться плакати різними кольорами.

Ми витримали цю зиму - складну операцію на житті.
На диво, вистачило тепла і небо вже сине-сине.
Здіймається вітер.Чуєш? І буде до біса слів.
І буде так мало часу для нас в хвилині...