Не можу дивитись телевізор. Не можу бачити ту фізіономію президента, застиглу в мині скорботи. Ти, заразо, якби тобі дійсно було шкода тих загиблих шахтарів і їх родини, ти б не сидів перед камерами і не розказував як тобі боляче! Ти б шукав гроші, урізав би хоч депутатське утримання, але шукав би всі шляхи аби убезпечити роботу людей.
Воно страшно, але особисто мене вже не дивують новини про аварії на шахтах. То як ота соціальна реклама про керування авто у нетверезому стані. МОвляв, воно вбиває. Рано чи пізно. Завжди. Отак і шахтар, йдучи на роботу, кожен день знає, що додому може не повернутися. І влада це знає. І ніфіга не робить.
Це саме стосується ДТП. Запровадьте систему штрафів і організуйте контроль. Зробіть так, аби нікому не хотілося порушувати правила.
Скільки людей гине не дорогах, скіьлки дітей залишаються фактично сиротами чи напівсиротами, коли їхні батьки їдуть на заробітки! Та це теж катастрофи, котрі варто оплакувати. Але ні, красиво ж перед камерою попросити країну про хвилину мовчання, штовхнути пафосну промову.. Лицемірство чистої води, мені було б соромно навіть з хати вийти і комусь в очі подивитися.
до слова. Вчора десь по ТВ показували зал президента для прийому послів і т.д. Розкіш просто нечувана і непотрібна. Сиджу і думаю, що десь при цьому всьому родини не можуть купити дітям нормально поїсти чи відправити до університету.