Кожен раз, "спалюючи" кіно на болванку я вважаю себе недоумкуватою. Ну шо за хобі..? Але як подумати, то кожне хобі дурні і здається марнуванням часу..;). Чи то компутерні ігри, чи вишивання хрестиком, особливо коли мене не хвилюють вишивки. Тоді воно для рукодільниці буде тим же, що для мене кіно та музика. І воно зрозуміле тільки нам ;)
І головна причина для заспокоєння: коли мені років через 15 захочеться подивитися класне кіно, я буду щаслива, знайшовши його у себе в колекції ;)