В колонках играет - Placebo - Jackie

Хоча, яка там ніч, коли Іра залишилась сама вдома ;) От закидаюсь кавою та й буду якесь кіно дивитись. "Sleepy Hollow" чи "One upon a time in America" я зараз явно не осилю, а от щось про Джея та Мовчазного Боба піде в самий раз ;)

Завтра мене чекає маленьке жіноче щастя у вигляді пуцування помешкання та жорстокого заточєнія на кухні. Треба ж бо привести хату й холодильник у гідний для відвідувачів вигляд. От ненавиджу я сімейні візити. Не знаю, ну асоціюються вони в мене з якоюсь інквізицією. Чи податковою. Так ніби до того діла треба старанно підготуватися, бо будуть давати акредитацію чи ліцензію на життя. Якщо вазонки в мене политі, і на гаряче подвійна страва (як то млинці з м’ясом, а до них ще бульйончик) - то зна’ з мене вийдуть люди. 
Ага, треба не забути всім мило всміхатися і запхнути глибоко в дупу свій гонор та язик, що має тенденцію загострюватися в самий непідходящий момент. І знов буде мене Рома копати у гомілку під столом…
Ех, напевне доведеться сказати про відпуск, де ми збираємся його проводити…І знов треба буде пояснювати, що ні, я ще не працюю

Коротше, сиджу я тут і духовно збагачуюсь. Все правильно, все як у школі. Хоча в школі якраз все навпаки. Якщо ти вчишся – то не тратиш час на вибирання семи відтінків лаку та помади (по одному до кожної смужечки на твоїй блузці). А якщо ти вибираєш лаки й помади – ну то де тобі знайти час аби проводити хімічні експерименти та осягати тонкощі матаналізу?
Ну лак для нігтів та помада мене якось ніколи особливо не цікавили, тому я прикидаюсь, що обираю третій варіант – розвиток духовний.  Тобто заставляю свій мозок, який ітак не працює на повну, потіти. Шкода, що при цьому не втрачаються кілограми.

Мої «друзі» певне думають, що я перетворююсь на бомжиху. Ну бо кроси в мене явно жебрацькі (а що робити, як такі продаються виключно на базарі у Хмельницьку?!?) І ті джинси носити і на природу і в місто якось не пасує…хоч вони чисті та гарно виглядають. І футболки з фолковими висюльками на шиї…Т

а й почуваюсь як ідіотка, бо не говорю про роботу. Люди, як же круто - мати роботу! Ти несеш себе гордо вулицями міста і горами Прикарпаття, в коли сидиш у кафешці – то гордо сидиш у кафешці Прикарпаття. Навіть якщо в тебе зарплата (офіційна) біля 250 гривень, ти говориш про новинки від Х’юго Боса чи Шанель чи ше там якогось Живанши… Ну а я що, куди я свого Паланіка припхну до таких високопонтових бесід? Чи питання щодо екстрасенсорних здібностей кролика Френка?

А найбільший і самий паскудний прикол полягає у тому, як ти всій цій публіці починаєш симпатизувати, коли в тебе самої справи налагоджуються! Хоча..знову брешу, коли я працювала у славнозвісному «САКО», то останнє, про що я воліла згадувати – то робота. Була така замахана, що тупо сиділа і мовчала. «Скажіть дякую, що взагалі прийшла, а не голосно послала у слухавку й залишилась вдома».
Але суть в тому, що коли в тебе все добре – то й емоції в дурній голові переважають добрі. І в тебе з’являється відчуття, ніби ти теж така як вони всі. Бл**ь!!!!

ОТ знов громад ний пост накатала. І перекладати його на руску мову не буду, бо тоді мене занесуть в чорну книгу пошани ліру як найдовший та найтупіший пост, який, до того ж, не зрозумів жоден пч, бо то не їх мова.

Цікаво, мене поважає хоч хтось з реальних людей? Вважає цікавою та розумною людиною?

А взагалі – за що мене поважати?! Адже я зовсім не добра людина (хоча й не однозначно зла). В чому полягають мої особисті досягнення? Та немає в мене цих досягнень. Чоловік і одне ср*не підвищення до директора філії? Яке тепер нафіг нікому не треба, бо то було неофіційно і я звідти і так втекла.
Все, що я маю – то квартира (і то зовсім не я її настарала) та вміст мої голови, який не відзначається особливим  розумом, хитрістю, життєвою мудрістю... Та логіка, практичність, раціональність, пунктик на рахунок справедливості, правди та рівноправ’я нікому нафіг не потрібен. Бо навіть якщо чисто теоретично люди за чесність та рівноправ’я – то на ділі притримуватись тих принципів якось не виходить.
І виглядаю я не дуже. Прищики посходили, а от три зайвих кіло таки роблять свою чорну справу ще з Нового Року. Але ці 3 кіло все ж краще ніж мати по 60 см на талії, грудях та стегнах. Хоча статистика свідчить навпаки. Хм.