Здоровенькі були!
17-08-2006 14:43
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
В колонках играет - STP - Where The River Goes
Коли я про це думала, то переживала щось вроді ступора. Ну, до своєї соціальної незначимості (що її я переживаю вже півроку) додалося ще переживання щодо поїздки до Києва. От так поки нікуда не піткнешся із «глибинки», доти не взнаєш, що собою насправді являє твоя прекрасна країна. Як худобини, ті люди. Точніше ставлення до них як до худобин. Ми ж бо всі потенційні емігранти, значить треба нам залізти в труси, в кишеню, в гаманець, в голову аби переконатися, що нікуди з неньки України шпандьорити не збираємся.
Ба! Треба ще добряче постаратися аби нам залізли в оті труси! Бо то виглядає як честь, надана пересічному українцеві. Офіційно це діло здійснити просто, а насправді - неможливо. І вони то знають, інакше б не була створена ціла індустрія, що надає послуги та консультації (то теж послуга) з приводу запису на співбесіду, перевірки документів, порад бла-бла…От такі ми достойні, от такий ми гордий та незалежний, демократичний європейський народ український!!! Європейський, але якось ще недоєвропейський…недостатньо в нас тої європейськості. Навколо України ніби існує мурована стіна з конвоєм на кожен погонний мерт, що має тебе роздіти до трусів і на основі оглядин (плюс їх особиста суб’єктивно-об’єктивна думка) винести вердикт: гідний довіри чи ні. Якщо ні – вже не знаю, що то має означати. Може ти забідний українець….і не достойний відвідати благословенну Європу…чи тобі краще не бачити того еталону життя, до якого ми так намагаємся дорости…чи то ліпше тобі поберегти своє серденько від нападу, бо в Україні ніколи не буде тих доріг, того європейського гонору, того сервісу, того авторитету….і хоч на практиці багато з тих країн мають той авторитет чисто по-інерції, хоч воно майже ніц не значить, проте…воно є…
Не знаю, нащо я то пишу. Коли все вже позаду - з"являється відчуття, що все було не так вже й страшно, не ак вже й важко, що я менше переживала. Ну, тут варто обмовитись, що цей процес я переживала вже втретє, тому дійсно мала досвід і знала де і чим шо може обернутись, тому не так і переживала. Але...короче візу мені сказали що відкриють на 2 тижні пізніше того терміну, що я просила. Пересічний італієць би здійняв бучу на все посольство: як то так, і документи грають на 5+, і раніше людина двічі їхала і верталася (ще один плюс до довіри) - з якого це вони дива самі вирішують, коли мене пустити з країни? Та ще й в такому тоні, мовляв, скажіть дякую, бо взагалі документи поверну. Ну звичайно, в них там права людини виконуються інакше, ніж в нас. В нас люди вже звикли, тому особо й не дивуються, навіть сприймають як звичайну річ. Що є надзвичайно сумно.
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
Коли я про це думала, то переживала щось вроді ступора. Ну, до своєї соціальної незначимості (що її я переживаю вже півроку) додалося ще переживання щодо поїздки до Києва. От так поки нікуда не піткнешся із «глибинки», доти не взнаєш, що собою насправді являє твоя прекрасна країна. Як худобини, ті люди. Точніше ставлення до них як до худобин. Ми ж бо всі потенційні емігранти, значить треба нам залізти в труси, в кишеню, в гаманець, в голову аби переконатися, що нікуди з неньки України шпандьорити не збираємся.
Ба! Треба ще добряче постаратися аби нам залізли в оті труси! Бо то виглядає як честь, надана пересічному українцеві. Офіційно це діло здійснити просто, а насправді - неможливо. І вони то знають, інакше б не була створена ціла індустрія, що надає послуги та консультації (то теж послуга) з приводу запису на співбесіду, перевірки документів, порад бла-бла…От такі ми достойні, от такий ми гордий та незалежний, демократичний європейський народ український!!! Європейський, але якось ще недоєвропейський…недостатньо в нас тої європейськості. Навколо України ніби існує мурована стіна з конвоєм на кожен погонний мерт, що має тебе роздіти до трусів і на основі оглядин (плюс їх особиста суб’єктивно-об’єктивна думка) винести вердикт: гідний довіри чи ні. Якщо ні – вже не знаю, що то має означати. Може ти забідний українець….і не достойний відвідати благословенну Європу…чи тобі краще не бачити того еталону життя, до якого ми так намагаємся дорости…чи то ліпше тобі поберегти своє серденько від нападу, бо в Україні ніколи не буде тих доріг, того європейського гонору, того сервісу, того авторитету….і хоч на практиці багато з тих країн мають той авторитет чисто по-інерції, хоч воно майже ніц не значить, проте…воно є…
Не знаю, нащо я то пишу. Коли все вже позаду - з"являється відчуття, що все було не так вже й страшно, не ак вже й важко, що я менше переживала. Ну, тут варто обмовитись, що цей процес я переживала вже втретє, тому дійсно мала досвід і знала де і чим шо може обернутись, тому не так і переживала. Але...короче візу мені сказали що відкриють на 2 тижні пізніше того терміну, що я просила. Пересічний італієць би здійняв бучу на все посольство: як то так, і документи грають на 5+, і раніше людина двічі їхала і верталася (ще один плюс до довіри) - з якого це вони дива самі вирішують, коли мене пустити з країни? Та ще й в такому тоні, мовляв, скажіть дякую, бо взагалі документи поверну. Ну звичайно, в них там права людини виконуються інакше, ніж в нас. В нас люди вже звикли, тому особо й не дивуються, навіть сприймають як звичайну річ. Що є надзвичайно сумно.
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник Здоровенькі були! | _jet_ - Are you ready for the good times? |
Лента друзей _jet_
/ Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»