[385x500]
Довір своє кохання птахам.
Відкрий свої бажання звірам.
І ніжності навчись у леза.
Хай чистоту дарує бруд.
Порок шукаємо в дитині.
Сльозами щире щастя лине.
І болем – кров’ю пишеш ймення.
Моє ім’я. моє натхнення.
Мій страх і біль. Кохання вбий.
Благаю… стою на колінах…
Мій любий, сонце, НЕ КОХАЙ!!!
Кохай когось, та не мене…
А мене хай воно мине…
Твоє кохання люто-ніжне…
І ненажерливо-болюче…
Мені й тобі воно болить.
І нас обох воно вбиває…
Залиш його, забудь, БЛАГАЮ..
Нехай самотність, пустка, сум…
Та не любов.

Коли не буде вже мене…
Ти пригадаєш ту дитину,
Ту недолякану тварину,
Що малювала твоє ймення
У книзі своїх перемог.
А ти шукав у ній кохання.
Твоє і перше і останнє.
Я звабила твоє життя.
Й втекла із ним у небуття.
Тебе благаю: ЗУПИНИСЬ…
Залиш мене поки не пізно…