В колонках играет - Мертвий Півень - ТВ

я можу написати, що відчуваю....
я, звичайно, можу написати що не відчуваю...
я не розумію себе.
йшла по весняному сонечку додомцю і думала - найжахливіший стан - нерозуміння себе, а точніше, розуміння ,що ти себе не усвідомлюєш...
жахливо...
а недавно за декілька хвилин написала дурнуватий вірш.... без рими і ритму..

Я не вмію писати модернових поствіршів
Я не вмію складати в рядки неримоване
Я не хочу читати їх потім Росинці…
Ви можете дорікнути, що цей вірш і є неримованим,
Але я відповім: ну то й що??

Я не розумію змісту чималої кількості прочитаного…
Кляте дежавю… я вже десь це читала…
І я б воліла бути розумною, щоб час від часу
Усвідомлювати себе тут і зараз,
Не метушитись і не перейматись власною нездатністю
Шось второпати…


І нехай цього ніколи не станеться,
Бо тоді втратить сенс багато речей мого життя
Як от сприймання явищ як вони є,
І вчитування в тексти, вслуховування в мелодії,
Вдивляння в зображення, які не мають до мене відношення..
Намагання побачити шось в темряві…
Хай цього ніколи не станеться….



Але я ще можу відчувати…
Маю надію, це ще комусь потрібно…

назвала я його Хм.