Не говори мені про свої...

                      почуття.

Доки пусті наївні мрії.

Твоє провукане життя.

І я...

     все зрозуміти не зумію.

І ти...

     все те про що кричиш і знову плачєш.

                      Як мовчиш.

Мене не помічаєш, і не бачиш.

То твої почуття!? 

                 Буття...

Твоє зафакане життя!

Як той удар і як ті звуки.

Які приречені на муки!

                      Це почуття.

Безумні. І пусті.

Моі. 

Твої.



Куди, навіщо і чому? 

Який зруйнований палац?

Я більше не пірну!

                  Це почуття.