Проблеми виховання громадянина для демократичного суспільства, формування громадянської культури підростаючого покоління є актуальним як в Україні так і в усьому світі.
Сьогодні, коли в Україні відбувається реформування політичного, економічного, суспільного життя, особливого значення набуває виховання громадян, які здатні побудувати демократичне, громадянське суспільство і діяти за принципами конституційної демократії та поваги до прав людини.
Якщо говорити мовою офіційних освітянських документів, концепцій, програм, в яких підкреслюється необхідність "формування громадянина України як освіченої, творчої особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні риси, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, потреба у самовдосконаленні" А розмови з дітьми дають можливість відкрити в своєму характері щось нове, подивитись на себе очима цивілізованої людини, задуматись інколи над, здавалося б, дуже непомітними проблемами нашого життя, що так часто впливають на нашу долю.
Молоде покоління - це не тільки наївність, довірливість та безпечність юності, але й вже певні погляди на різноманітні явища в суспільстві, це неординарні вирішення найзаплутаніших задач і питань, які залишаються непосильними для літніх людей. Молодь повинна брати участь у суспільних, економічних та політичних процесах у державі, щоб у майбутньому стати достойними громадянином, діяльними членами суспільства Наш народ пройшов через безліч тортур, знущань і поневірянь за те, щоб створити вимріяну, виплекану попередніми поколіннями демократичну, незалежну державу, основною метою якої стали б турботи про своїх громадян. Скільки зусиль було покладено для цього і невже все марно?
Молоді люди повинні знати ціну нашої незалежності. Прикро, що не завжди ми слухаємо наш гімн, приклавши руку до серця, як це роблять американці. Чому ми такі байдужі до своєї багатої і водночас бідної Батьківщини? Хто в цьому винен? Багато чому стоїть перед нами, але відповідати на них доведеться нам самим. Пересічний громадянин в Україні може впливати на формування цивілізованого суспільства - це його громадянський обов'язок. Якщо громадяни будуть байдужі до влади - вони віддадуть її до рук нечесних людей. Кожна людина повинна це усвідомлювати і не забувати, що саме її голос може стати вирішальним у тому чи іншому питанні державотворення.
Я хочу бути! Жити! Творити!
Світити вільною душею тут, на Україні!
Можливо ці слова здаються пафосними, гіперболічними, надто перебільшеними, проте проблема буття людини, її повне саморозкриття і подальше самовдосконалення на її Батьківщині, для нас і для України, на жаль, залишається актуальною. Чому слово патріот молодь сьогодні промовляє з деякою глузливою посмішкою? Чому це слово все менше вживається в нашому спілкуванні і адресується все більше до "часів минулих", коли частіше зустрічалися війни, були герої мужні й неповторні, які віддавали своє життя за Батьківщину.
Я не маю морального права говорити, що українцям не вистачає патріотизму, але гадаю, що правильно висловився німецький офіцер фон Кроуз про український народ у творі Олександра Довженка "Україна в огні." Він говорив, що "українці не можуть збудувати свою державу через свою неорганізованість та невміння прощати один одному. Це є ахіллесова п'ята українського народу і причина вже десятилітньої "шокової терапії", яку Україна, по-моєму, навіть не помічає. А взагалі, виною всьому є байдужість українців щодо їхньої власної долі. Можливо це відбиток тоталітарного режиму, коли долю України вирішували інші. А можливо, люди просто звикли до такого стану, в якому зараз перебувають і вони і Україна, і не хочуть зробити дійсну "шокову терапію" своїй країні, щоб вона вийшла з трансу.
І не треба боятися, а тим більше глузувати з патріотів, адже це ті люди, які можуть "реанімувати" Україну, "виходити" її і представляти гідно на міжнародному рівні. В душі кожного з нас є місце для патріотичних почуттів, тільки їх треба самостійно активізувати в собі, возвеличувати і не цуратися. І я впевнена, що недалеко той час, коли ми позбудемося української ахіллесової п'яти й зможемо збільшити Україну від вогню байдужості.
Тож давайте жити, творити, бути й світити вільною душею тут, на Україні, в країні XXI сторіччя, де завжди пануватиме рівність, взаємодопомога й співпраця.