Нарешті..., нарешті це сталося... 27 квітня  у нас в ліцеї була посвята в ліцеїсти 10-тикласників. Як же ж ми до цього йшли, наш шлях був довгим і цікавим. Ми вклали всю душу, емоції, переживання, артистизм, фантазію, розум в представлення свого класу.

Ще зовсім нещодавно ми сиділи з дівчатами і не знали що ж такого цікавого придумати ,щоб зацікавити всіх, 10тикласників, увесь ліцей і не тільки... Ідей не було зовсім, думали, що мабуть в нас не вийде або буде дуже погано виглядати. В той час як нам казали, що всі групи вже підготували сценарій, залишилися тільки ми...Це звісно ж було страшновато...залишалось 3 неділі, а в нас ще нічого не було готово. Все ж таки ми зробили це, не буду казати про себе, тому що чесно кажучи сценарій писала не я, а деякі дівчатка з нашої групи. Все...є, сценарій написано...треба складати творчу групу, яка буде відтворювати все це на посвяті. Наша творча група складалася з 9 чоловік. За сценарієм ми повинні були представити сценку і далі вже розповідь про нашу групу і привітання...Ми захотіли показати наш ліцей в давньокам"яний вік, а отже там мали бути присутні первісні люди. Цю роботу ми в основному скинули на хлопців (їх було троє) і одну дівчинку. В них воно все так природньо виходило і рухи і мова і все... Тепер залишилось підбрати ведучих...Всі дівчатка хотіли взяти цю участь на себе , але наша керівничка не хотіла нікого нобразити і вирішала влаштувати кастинг. Треба було вибрати з усіх 3-ьох  чоловік (дві дівчини і хлопець). Я так хотіла і сподівалась, що мене візьмуть, адже я в 9-ому класі на випусконому дуже гарно виступила і думала, що мене візьмуть 100%, але я помилилась. Взяли одну дівчину, яка там в сценарій написала вірш і відповідно по її росту треба було вибрати маленьку дівчину. Мене вони порахували маленькою і я пролєтєла... Я подумала, що значит ь так має бути і хвилювалась впершу чергу не за себе, а за те ,як виступить і представить себе наша група. Я дійсно хвилювалась і хотіла, щоб все було якнайкраще.  Але потім Денис (ведучій) на цілий тиждень пішов в похід з нашим географом і частиною нашої групи. А тут якраз пішли репетиції і генеральна репетиція не за горами. Тут вирішил замінити на деякий час його на мене. Звісно я була рада.  Але потім мене так і залишили бути ведучою. Весь цей час я не писала в щоденнику, бо не було часу, оскільки заняття в школі та ще й репетиції не тільки забирали весь час ,але й дуже втомлювали... Кожного дня проводили нам репетиції, почали забирати з уроків, мені навіть сподобалось. Саме на репетиціях кожен рах втухала з наших хлопців, нгу дуже кльово все ж таки вон ивиконували свої ролі.

Тут наступила перша генеральна репетиція. Кожна група почала репетирувати і тут всі побачили хто що готує. Чесно кажучи виступи інших особливо мене не затронули, а дуже сподобалось, як грала наша група. Виявилось, що всім дуже сподобалась наша група і деякі групи почал списувати щось у нас. Звичайно було трішки образливо, але нічого...Все одно ми залишились самими, самими.

Останні дні, останні рептиції... Вже втомились всі...почали погано виконувати свої ролі. Тут пішли напряги з боку керівників. Мені сказали, що я гірше всіх була...і протягом цих останніх днів я чула ці слова...

От і настало 27 квітня... Зранку ми пішли в дк. Почали проганяти весь концерт. Ось прошла вже 31група, за нею 32, настала наша черга.  Виступили...після того заходе наша керівника за лаштунки і почала казати, що всі погано грали ,а в особливості на мене... Я почала дуже сильно нервувати, адже до виступу залишалось всього годинка.  А дівчатка ще написали нові слова вітання і подяки Олені Вікторівні і ми вирішили розподілити  їх меж ведучими і відповідно ще й їх за цей коротенький час, який залишався треба було вивчити. Почала ходити і вчити сценарій.

Так жаль було, що моя мама вирішила не приходити, це ще більше розчаровувало мене. Ніхто також з інших кого я запрошувала також не прийшов, тільки одна моя бабуся прийшла на радостях мене побачити. Ну думаю і флаг їм всим.

Все наступила 14-та година. Всі сидять в залі...ми на першому ряді. Лаштунки опустились...поччала грати якась музика, бо ще в залі була якась метушня. Ми сидим всі нервуєм і дивимся всі на ту сцену, наче чекаємо вироку. Мені як сказали  ,що я погано дуже свою роль граю, ,я тоді вобще...Сиджу...мене почала не на жарт колотити...я нічого з собою не можу зробити...до нашого виступу сиділа тряслась вся. А потім виявилось, що це не тільки одна я така. Мені здавалося, що я зараз виступлю і спортю все...і мене більш ніколи не візьмуть на роль ведучої...У Юльки якась депресія почалась, вже напевно не перший день.  Лєна чуть жива прийшла...

Все...концерт розпочався...тут виступив наш хор з дівчаток (я не захотіла в хорі співати), потім ще одна дівчинка з піснею про дєдушку, яка мені дуже сильно сподобалась. Тут вже гімн України звучить...всі стоять струнко...Далі ще вони щось там з директрисою поля лякали...І тут оголошують, що для представлення на сцену виходить 31 група ,вони пішли на сцену ,а ми вийшли з зали і пішли в гримерку, щоб встигнути всіх переодягнути...

Ось вони почали виступати, але ми не дивилися їх виступи. Одразу почали швидесенько одягати наших хлопців в шкури і Юлю також. Потім вони так Кльово намалювались фарбами різного кольору. Юлька почала робити собі начос, як же все таки їх було класно... Офігенно як справжня якась печерна людини... хлопцям зробили також на голові чорті шо , волосся стояло в різні сторони...Голосу (Дімке), в нього не має волося ,прищепили косічку  спереді ,ваще кльово було....

Все, всі готові вже... ось стоїмо вже за лаштунками і чекаємо коли нас оголосять. ЗЗ група...тут лунає така кльова  музика... голос за кадром...Олдька починає говорити... Давнькам”яний вік, 45 тисяч років до нашої ери... Сонце встало... плем”я палеоЛІТІВЦІВ  направлялися до печери занять Київ Коба ЛІТ. Тут вибігає Едік в масці горіли, з списом і котлом... починає бігати по сцені як мавпочка (як він кльово грав тоді)  позаду виноситься ширма. На ширмі висять шкури звірів, вогнице ,а за ширмою стоїть Юля, Голос (Дімка ) і Влад. Ой вони так Клаво виступили що в мене більше настрій  піднявся... Вони виступили ...це не буду розповідати, як саме вони виступали, а то дуже довго розповідати треба. Потім вийшла Оля, Я і Каріна. Ми були ведучими. Ось вже я почала говорити, потім дівчатка. Вже мені стало весело, уже усміхаюсь, але ще страх і хвилювання присутні... Посали вітати нашого куратора – Ірину Вікторівну...Потім для неї мала бути пісня.  ЇЇ колись співав Голохвастов... Називається „Тебе”...ми з дівчатками тільки підспівували, а саму пісню у нас виконував Голос...Йому знайшли такий отпадний костюм... Керівника в секунд хенді позичила...  Такий весь в клітинку... ну вабще... суепер, супер, супер... а це до того костюма в нього була ярко жовта рубашка і салатовий галстук... і ще йому прищепили рожеву квіточку...  це тільки треба було бачити. Ітут звучить пісня виходить Голос з букетом троянд і прямує до Ірини Вікторівни...вона так була рада, навіть плакала...ну це був в прямому  сенсі взрив в залі... всім ну дуже сподобалось... А ще коли виступали печерні люди, то мова там зайшла за кл. Керівника і тут Юлька зриває шкуру з ширми ,а там... фотка велика нашої керівники...вона не чекала...я в той момент глянула на неї...вона аж афігєла...зрозуміло їй було дуже приємно.. адже вона сама ширму прикрашала і не могла знати, що там може опинитись її фотка...Потім коли почали продовжувати іговорити про нашу групу, то атм ще говорили віршик про Нашу керівнику...вона його знала, адже на репетиціях вона чула його не раз, але все одно їй було приємно. Потім коли за сценарієм ми все сказали і потім повинна була грати наша фінальна пісня... але ми домовились із звукооператором, щоб зачекали трішечки... Олена Вікторівна сиділа в залі і дуже хвилювалась за наш виступ...вона знала все до кожного нашого руху...і тут музики немає...ми почали говорити слова вдячності, якіх вона зовсім не чекала...їй дуже було приємно...Потім почала грати наша фінальна пісня Наперегонки с ветром... Все дуже кльово вийшло...Потьім після нашого виступу м повернулись в зал, деякі дівчатка ще залишились, бо співали ще пісні... Потім звучить гімн ліцею ,потім  ми давали клятву... Все..концерт скінчився... Ми всі разом йшли до ліцею... це вже було годин 5 вечора, на дворі так було жарко...цілу дорогу ми чули слова вдячності від Олени Віктровни і обговорювали  наш виступ...Всі були дуже довольні і радісні, але дуже  втомлені...В ліцеї ще трохи пофоркались і вирішили, що підемо кудись в ліс...класс...так от і розійшлися ми...Завтра іду знову до школи, там і вирішимо куда і коли підемо...

Може колись пізніше викладу  фотки..., а ще залишилось відео...=)))))))

Жаль тільки, що все скінчилося...