Мій коханий Львів — це насамперед моє життя.

Я кохаю своє місто. Львів — це осінній вечір, коли обпадає пожовкле жовто-гаряче листя і ледь чутно крапає дощ... часом дощ крапає на дахи старовинних архітектурних будівель і здається, що цей звук уже не гуркіт, а мелодія; потрапляючи на різні дахи, капельки звучать по-різному, а тому створюють легеньку солодку нотку... нотка за ноткою, нотку за ноткою — так твориться мелодія „Вечір осіннього Львова”.
А ще Львів — це запашний весняний ранок,... коли пофарбовані тротуарні бордюри, коли здійснюють перший і останній свій політ квітки цвіту дерев,.. коли, ступаючи по тротуару біля Ратуші, здається, що ти десь в Парижі.....або ні...ні..— це інше — такого місця там немає, просто тобі затишно потрапляти каблуками у проміжки тротуарної плитки вздовж трамвайних колій. Львів весняний це нескінченна кількість поцілунків на його вулицях; поцілунки і зустрічі біля пам’ятника Тарасу Шевченку, де не раз і не два проводилась перша зустріч (побачення), де роблять перші подружні кроки одружені пари, ... де проїжджає невимовно красива карета (тобі здається, що ти потрапила у минуле століття).
Весна у Львові — це Високий замок... найзатишніше місце...там щовесни зустрічаються теплі мрійливі ранки і проводяться осяяні зорями вечори. Там, на Високому замку у пишній зеленій високій траві витає звук першого ніжного поцілунку. Ввечері, засліплений місячним сяйвом та ліхтарями Львів — наче спалах феєрверку, такий же яскравий, загадковий і щоразу новий.
Мій літній Львів — для мене загадка, осінній — просто мій ЛЬВІВ.
Для мене Львів особливий саме восени, це тому моя улюблена пора року. Як тільки подумаю про неї... (у спогадах)... кружляє зі мною в парку напівпожовкле кленове листя — його аромат пронизує мене наскрізь... назавжди б залишилась там!
Львів у Осені — це щоденний, важкий (бо так не хочеться) похід на роботу; коли ти проходиш біля універу, а на зустріч студенти – друзі з папками, рюкзаками і дредами на голові...)
І взагалі писала б про свій ЛЬВІВ вічно, бо скільки не пиши всеодно його красу не опишеш, занадто він вже загадковий.
24.12.2004р. [показать]