[300x200]
Мій один з самих улюбдених режисерів - Ларс Фон Трієр ("Та, що танцює в темряві") не підвів. Вчорашній старт "молодості" і "Фестивалю фестивалів" в її рамках - саме те, що треба, аби проспавшому усе кіноману знову опинитися "У струї". "Мандерлей" оправдав майже всі сподівання. Починаючи від глибини, прикритої цілою палітрою - від стьобу до легкого фльору іронії, і закінчуючи знайомою у фон трєра "стрибаючою" камерою. Несподівано стало те, що фон трієр мало не підійшов до класицизму з його єдиним місцем, часом і т.д., і, хоч час і "скакав", але ці стрибки були чітко розмежовані "чептерами". Місце - єдине. Плантація з рабами (вірніше, екс-рабами), зроблена під... театральну сцену. Освітлення театральної сцени, мінімальні декорації, більшість з яких всього лише намальовані на підлозі позначення: "дерева", "курятник", "бабунін сад"... усе зав*язуєтсья в клубок, потім розв*язується... "Вичерпні" враження, нічого не скажеш... Але дивитися варто однозначно!...
Пе-Ес: Ну чому я "Догвіль" свого часу не дивилася?....