..а також про раба, про розпусного невігласа, який перший вдряпається на драбину з ножицями в руках і розідре світлий лік великого ідеалу в ім’я рівності, заздрості і травлення..
Офіційна програма ленінізму - рівність. Рушійна сила - заздрість. Правдива мета - заспокоєння найнижчих інстинктів збунтованого раба.
Усе, що досі уважалось за сильне, величне і гарне - стягнути в діл, наклеївши ярлик насильства (весь мир насилья м разрушим)
Усе, досі нікчемне і погорджуване, піднести до значення нових моральних цінностей - змішати все поетичне з болотом і опоетизувати проституцію і бандитизм (м наш, м новй мир построим)
І потрібна була теорія, яка б вказала на Зло, порівняно з яким, їх світ видавався Добром. Автором теорії став Ленін, геніальний демагог і казуїст, а геніальна демагогія живуча.
Він поділив людство на два класи: буржуазію, зачислюючи до неї і людей праці, коли вони мали чисті руки і не знали сороміцької лайки; пролетаріат, зачислюючи до нього фахових нероб, каторжників і повій, цілу бакунінську «простонародну наволоч». Їх боротьбу назвав соціальною революцією, а «країну негідників» царством свободи і справедливости.
Програма «Рівність» мала виправдати органічну нездібність «нових людей» шанувати чужі особистості. Все, що хоч трохи підноситься над загальним рівнем мало бути спрощено і згладжено. Всі спротивні його нівелюючому ідеалові сили оголошувались буржуазними і ворожими. Всяка ієрархія – духова, економічна, політична повинна бути скасована «в ім’я рівності». Приклад зі світової історії – спалення каліфом Олександрійської бібліотеки (коли в ній є те, що в Корані, вона зайва, коли що інше – непотрібна)
Другий член ленінської формули – заздрість. Ленінська соціальна революція – не повстання ображеної в своїм праві, свідомої своєї гідності вільної людини, а п’яний бунт хама. Не в ім’я усвідомленого права, що не соромиться денного світла, лише в ім’я заздрості, що мститься за свою нікчемність, намагаючись зтерти сліди крові з рук. «Ви вітаєтесь, не поважаючи, - ми наступатимемо на ноги, не перепрошуючи». Це хворобливе бажання нікчеми насолити комусь, наробити збитків вищому від себе, занурити його в своє болото, лише це стремління, позбавлене всяких інших вищих мотивів, але задумане в величезному обсягу великої революції – ось були ті рушійні сили, які викликали до життя більшовицький Молох.
Травлення, або шлунок над усе. За словами Леніна суто кримінальне минуле для більшовика не мало жодного значення, аби лише вона склала молитву на «Капіталі» та вміла працювати. Він апелював до найпримітивніших сторін людської свідомості, граючи на заспокоєнні її найпримітивніших потреб. Матеріальна користь мас стояла у нього понад усякі абсолютні цінності, понад усякі загальнолюдські постулати. Родини, рідний край, релігія, особиста честь, - хто має їх собі за Бога, є небезпечним масі, бо ставить щось над нею і її примітивними пожаданнями. А кожна релігія, в тому числі і большевицька, забороняє творити собі кумира, окрім одного-єдиного. І стала любов сексуальним апетитом, національні прапори ганчірками, почуття власної гідності бандитизмом.