Людство мало потребу унаочнити зло - з абстрактного поняття перетворити його на образ, зрозумілий широкому, й до того ж неписьменному загалу. Християнський світ традиційно втілив образ зла в Диявола та його служників. У Князя Пітьми виокремились характерні риси, за якими його легко впізнати. Образ Диявола увібрав добре впізнавані риси язичницьких богів, зокрема сатирів і Пана, - роги, ратиці, пазурі, цапину борідку,а інші прикмети, наприклад крила, належали до християнської традиції, вказуючи на первісно ангельську природу демонів та нагадуючи про їх небесне походження. (с) - цитата Катерини Диси
Отже Зло християнської релігійної традиції є не чим іншим, як то: 1) запереченням дохристиянських об'єктів поклоніння; 2) уособлення непокори усталеним традиціям та кара за це у вигляді навішування ярлика "злого духа" і вигнання. Таким чином "традиційне" за уявленням Зло виявляється зовсім не злом у його теперішньому уявленні, а формою протесту. І тоді ж Сатана стає куміром протестуючих субкультур. А Зло лишається Злом завжди, незалежно від уособлень і традицій