Сидить голуб не березі, голубка на вишні:
— Скажи, скажи, моє серце, що маєш на мислі?

Ой ти ж мені обіцявсяс любити, як душу,
Тепер мене покидаєш, я плакати мушу.

Будь щасливий із тією, котру ти кохаєш,
А над мене вірнішої на світі не знайдеш.

Буду Бога я просити, щоб ти був щасливий
Чи зі мною, чи з другою — повік мені милий!..

Як не хочеш, моє серце дружиною бути,
То дай мені таке зілля, щоб тебе забути.

— Ой є в мене таке зілля близько перелазу.
Як дам тобі напитися, забудеш відразу.

— Буду пити через силу, капли не упущу.
Тоді я тебе забуду, як очі заплющу.

Буду пити, буду пити, хоч би через силу,
Тоді я тебе забуду, як ляжу в могилі.