даєрі хіллоу
і ще - цікава казочка, яка піднімає настрій ))
Глава про Білу Ведмедицю і здатність бачити.
Присвячується усім, хто бачить зірки і тому, хто розглянув Білого Жирафа.

Мерзлякувата і Сирок сиділи на озері. Вони дивилися на зірки. Зірки були такі смішні, вони посміхалися і підморгували.
- Геть Біла ведмедиця, – киваючи в небо, сказав Сирок.
- Даааа... - погодилася Зяба.
- А дивні ці хтось, хто придумав, що Біла Ведмедиця це Біла Ведмедиця.
- Чому? – здивувалася Мерзлякувата.
- Так тому що яка ж це біла ведмедиця, коли вона зовсім і не ведмедиця...
Зяба подивилася на Сирка, її астрономічне небобачення похитнулося, потім на Ведмедицю – погляд упав. Вона зрозуміла, що Біла Ведмедиця анітрохи не схожа на саму себе. Мерзлякувата розбудувалася, вона мовчачи дивилася на сузір'я і намагалася ну хоч у чомусь знайти відповідність з ведмедицею... А Сирок не вгамовувався:
- Ну подивися, ну на що це схоже?
- На ківш... - промямлила Зяба і зрозуміла що зараз заплаче.
- А як ці хтось, хто придумував назви сузір'ям знайшли отут ведмедицю?
- Не знаю... - Зябі було все рівно хто і як і чому придумав Білу Ведмедицю. Нехай це ківш, ну і що. Важливо що хтось побачив у ньому велику білу і пухнату північну ведмедицю. Адже важливо це, а не те, схожа чи не схожа... Зяба сиділа і тужливо дивилася в небо, вона прощалася з Ведмедицею, тепер вона буде шукати на небі ківш і ще всяке кухонне начиння, що розгляне Сирок.
- Зяба! Ти чого? – Сирок переляканий дивився на неї.
Зяба дулася... У неї вже поплили по небу каструлі і ложки...
Сирок подивився на її каструлі і йому стало страшно не на жарт, він теж не хотів щоб у небі були ковші, треба було щось робити:
- А на що ще схоже цей ківш? – надихнувся він.
І вони разом стали дивитися на ківш, що уже не Ведмедиця і думати на що ж він схожий. І вони придумали. На жирафа!!!
І Зяба із Сирком відчули себе тими первожителями, що від надлишку радості стали давати ковшам небесним нові життя.
І сиділи два щасливих новоспечених звіздарі на озері і світил над ними підморгуючи щасливий і смішний новоспечений Білий Жираф і не було й у спомині ніяких ковшів на небі
(с) Ру
передрук з копірайтом автора