Вперше пишу листа тобі тут. Це той лист якого ти не отримаєш хоча б тому , що я тобі не цікава. Ти не сприймаєш мене, так мені і потрібно... бо я дурна курка, чи як ти любиш мене називати "дитина". Це важко чути. Ще важче те що я загубилася, загубилася десь серед цих залізобетонних джунглів і без твоєї допомоги мені не знайти виходу назад у своє небо. Я тобі чесно сьогодні зізналася про те що загубилася, а ти не надав цьому ніякого значення, навіть не зрозумів у чому моя проблема, яке моє мовчазне прохання до тебе, те що я ніколи не зможу проказати тобі у очі, і,навіть, ніколи не напишу тобі, тому що кожне написання це підтвердження моїх думок перш за все у самій собі, а я не хочу зізнаватися собі , що ти мені хоч трохи дорогий... це можливо й правда але я прикладу усі зусилля для того щоб ти та всі оточуючі не здогадались хто ти є насправді, і хто є я тобі... проте я знаю, і мені від цього важко. дуже важко, щемить у грудях, болить голова від думок, від питань які ставлю собі та не знаходжу належної відповіді. Моторошно що цей стан може стати нормальним для мене, коли ні риба , ні м*ясо, ходжу наче варена , сподіваюсь , що ти зателефонуєш, а ти немов маленький з іншою ганяєшь на роликах, чи може п*єшь пиво, а може займаєшся коханням... я не знаю, ти не звітуєш, бо ти не повинен. Не подумай я не ревную, просто для мене ти не захочеш знайти часу, бо я не стану просити слізно, а інше тебе не стосується.Я не твій ідеал, я тобі не потрібна і ти чесно мені про це сказав. Це не трагедія просто з тобою добре, наче так і потрібно... так як було колись з ним. коли ти обіймаєш стає тепло, але потім ти говориш якісь несенітниці про те що не відчуваєш до мене нічого і стає боляче від тої думки, що коли обіймав грав лише роль доброго друга, а насправді немає ніякого тепла лише відраза, але ти мене жалієш. Образливо так думати ,але з кожним днем коли ти стаєш все далі я знов і знов запевняю себе, що те рішення яке я прийняла декілька тижнів назад , коли ти ночував у мене, було вкрай помилковим. бо це робить твою поведінку ще образливішою... запевняю себе що мені не слід думати про тебе взагалі, а так не виходить... мене до тебе тягне, і , слава Богові, що це не кохання і навіть не закоханість, бо я вже з*їхала б з глузду від таких маневрів. Спочатку коханий, тепер ти. Не питай як мене справи. я зовсім одна - ось мій стан на сьогодні. не потрібно мене жаліти. я сильна дівчинка, просто я зайшла в якийсь глухий кут і не знаю що мені там робити: чи битися головою об стіну, чи рити підкоп, чи задкувати у те пекло з якого прийшла в цей темній та сирий закуток у пошуках тепла та маленького щастя.