Это цитата сообщения Ивалон Оригинальное сообщение

Россия находится в штопоре из-за Крыма

"Насамперед - трохи теорії.
В аналітичній стратегії основним елементом оцінки театру військових дій (ТВД) є позиція. Позиція, в спеціальному значенні слова, - це система, що складається з: а) частини земної поверхні з розташованими на ній топографічними об’єктами, тобто території, б) сукупності всіх інженерних споруд і логістики на цій території, в) людей (військових і цивільних, хоча значення другого, зрозуміло, невелике).

Всупереч поширеній думці, цінність позиції визначається не її розміром, укріпленнями і т.п., а зв’язністю - мірою зв’язку з рештою позицій і свободи маневрів.

Зв’язність може бути позитивною - і тоді ваші війська легко і безперешкодно зможуть переміщатися і воювати на ній, а може бути і негативною - тоді утримати її вам буде складніше, ніж противнику - взяти. Приклад: позиція, що прикриває великий залізничний вузол, володіє високою позитивною зв’язністю і зручна в обороні, оточена фортеця або «котел» - позиції з негативною зв’язністю, витрати на їх утримання зазвичай більші від зисків їх існування. Говорячи простими словами, позиція з високою позитивною зв’язністю розв’язує на неї руки вам і пов’язує ворогові, з негативною - навпаки.

І ще одне важливе зауваження. Все, що викладене нижче, може виявитися неактуальним у разі початку повномасштабної «регулярної» війни з бомбардуваннями, артобстрілами і танковими клинами, але сподіваюся, що до цього не дійде.

Отже, з точки зору аналітичної стратегії, російський Крим - винятково погана позиція. Півострів і з Україною мав майже нульову зв’язність (тупикове положення обумовлювало високі транспортні витрати і дорожнечу товарів, навіть за наявності прямого автомобільного та залізничного сполучення), з Росією ж його зв’язність негативна (тобто вартість транспортування предметів першої необхідності більше за ціну цих предметів). Усі, не раз озвучені думки, що Крим відрізаний від таких-то і таких-то магістралей і не підключений до інших (як-то залізничних, водних, авіа) - приватні випадки загальної низької зв’язності півострова в існуючих умовах. Заняття позиції з негативною зв’язністю зменшує зв’язність всього ТВД в цілому і веде до зменшення простору рішень (числу можливих варіантів дій), а це - формальна помилка командувача.

Отже, анексувавши Крим, Путін лише погіршив своє стратегічне положення,
незважаючи на всі отримані ним тактичні бонуси. До речі, щоб уникнути звуження оперативного простору, Катерина II буквально відразу після приєднання півострова (1783) вплуталася в нову руйнівну війну з Туреччиною (1787-1791), щоб завоювати решту Причорномор’ї і не залишитися з Кримом як з валізою без ручки. Думка про необхідність захоплення росіянами Херсона для утримання Криму бере свої аргументи з цієї епохи.

До речі, розмови про те, що Крим, мовляв, зручний плацдарм для наступу на південь України - так і залишаються розмовами. Перекопський перешийок зручний для оборони в обох напрямках, а крім того, від факту вторгнення на Херсонщину логістична ситуація на півострові не покращиться, отже, у «кримського» угруповання будуть все ті ж проблеми з тиловим забезпеченням. Набагато зручніше тягнути лінії постачання відразу з Ростова через Таганрог (звідти і чекати неприємностей) на Донбас і Північну Таврію, ніж з Кубані через Керченську протоку і Перекоп. Сказане, однак, не скасовує необхідності будівництва на Перекопі оборонних споруд.

Йдемо далі. Крім майже нульової зв’язності наземним транспортом, Крим «домігся» негативної зв’язності в морському і повітряному просторах. Нічого не варті (аеро) порти, якщо в них немає міжнародних або регіональних кораблів і літаків, а внутрішні перевезення не по кишені більшості населення. Навіть у суто військово-морському аспекті вигоди від захоплення Криму у Кремля немає (відмінена орендна плата за базування в Севастополі - це економічний ефект, українські військові й раніше не особливо погрожували флоту, а сам ЧФ РФ сильнішим не став), а збитки очевидні - в Чорному морі тепер частіше будуть опинятися бойові судна ймовірних противників Росії, причому - на законних підставах.

І, нарешті, найважливіший аспект. Позиція, яку не можна залишити добровільно унаслідок надзвичайно високих витрат, відноситься до ключових, а втрата ключової позиції під натиском противника може привести до розвалу всієї лінії фронту на ТВД. Немає жодного сумніву, що сукупність останніх зовнішньополітичних дій Росії і небувалого розмаху ура-патріотичної пропаганди привела до перетворення Криму в ключову позицію РФ не тільки в Причорномор’ї, а й на всій Європейській рівнині. Важко назвати іншу область, захоплення якої мало б стільки негативних наслідків для Москви, як Крим. При цьому, строго кажучи, материкова Україна залишається в плюсі ​​- Крим був для Києва найбільш проблемним регіоном, і відхід його до Росії істотно підвищує зв’язність України і в матеріальному (транспорт, дотації), і в моральному (пантеон героїв, бачення майбутнього) плані. Сказане, знову ж таки не означає, що не слід вести боротьбу за повернення Криму, просто слід, по-перше, бачити позитив нинішнього положення і отримувати з нього вигоду, а по-друге, по-новому вибудовувати в майбутньому відносини центру і півострова.

Отже, заняття Криму і офіційне включення його до складу РФ: а) позбавило Росію найважливішого важеля впливу на Україну і небачено згуртувало українців, б) піддало Москву не тільки економічних втрат в самому Криму, а й світовим санкціям, здатним, в середньостроковій перспективі, повністю обрушити російську економіку, в) унеможливило залишення півострова (це ще було реально між 16 і 21 березня) і повернення до status quo без внутрішнього соціального вибуху (91% росіян підтримали «повернення» Криму плюс у випадку «відділення» серйозний імпульс отримає російський сепаратизм).

Таким чином, перед нами класична ситуація присвоєння РФ згаданого валізи без ручки, який і викинути не можна, і нести важко, а в стратегічних термінах - поява фатальної кручії. Це означає, що кожний наступний крок в заданих рамках буде все більше звужувати простір рішень до такої міри, коли вже жодна дія в принципі не зможе привести до перемоги.

Їх чекає гірке похмілля...

Частина 2
Що буде

Займатися прогнозами в подібних ситуаціях - заняття невдячне з двох причин. По-перше, ми не володіємо всією повнотою інформації, що дозволяє робити обгрунтовані прогнози, по-друге, обставини змінюються так швидко, що інший текст встигне застаріти, поки буде публікуватися (це вже сталося). Втім, завдяки аналітичній стратегії ми можемо позначити коридори можливих рішень хоча б на найближчу перспективу.
[270x203]
Отже, фатальна кручія російської стратегії вже сформувалася: Москва не може добровільно повернути Крим Києву з міркувань внутрішньої стабільності та недопущення власного сепаратизму, також Москва не може нескінченно довго утримувати Крим, оскільки зв’язність його з Росією негативна, а витрати невиправдано високі.

Вже зараз зрозуміло, що на перетворення півострова в вітрину РФ підуть кошти з резервних фондів, накопичених за рахунок заморожування пенсій росіянам, стабілізаційних фондів, отриманих від продажу нафти і т.п. Кримські пенсіонери вже отримали перші російські виплати - міф про їх чотириразове підвищення розвіяний. З урахуванням того, що санкції найближчим часом зняті не будуть, кримський туризм занапащений на декілька сезонів, а Україна може почати продавати півострову електрику і воду за світовими цінами - деградація регіону замість його розквіту неминуча. Якщо ж РФ почне направляти до Криму фінанси, що призначалися «старим» суб’єктам, нас очікує поява в самій Росії гасел «Досить годувати Крим» (як варіант - посилення риторики в дусі «Досить годувати Кавказ, раз Криму не вистачає»). У звичайних умовах бюджет небідної, загалом-то, Росії рано чи пізно впорався б з цим «придбанням», але економічна ізоляція Москви істотно знижує шанси такого результату.

Отже, для Росії одного лише повного нафтового ембарго вистачить, щоб маніпулювати Москвою 2014-го як Токіо 1941-го.

Я не знаю точної дати, коли Росія досягне дна фатальної кручії, та й безглуздо було б зараз її прогнозувати. Найголовніше, що фінал неминучий і невблаганний - рано чи пізно російська економіка обвалиться, не будучи в змозі вести протистояння з усім світом, після чого Москва, як Рим колись, почне відкликати легіони з околиць, щоб підтримати розхитаний центр і придушити голодні бунти в мономістах. У цей день Україна без єдиного пострілу поверне собі Крим, а до цього всі наші зусилля слід зосередити на тому, щоб підвищувати зв’язність власних наявних позицій, а по-людськи - будувати нову успішну країну."

Фатальная воронка российской стратегии: почему Москва хоронит себя в Крыму
Сергій Громенко,"Хвиля"
http://hvylya.org/analytics/geopolitics/fatalnaya-voronka-rossiyskoy-strategii-pochemu-moskva-horonit-sebya-v-kryimu.html