Сьогодні, в ніч з 22 на 23 липня, Боги покликали до Вираю достойного співця-Баяна, проповідника Руського Відичного Православ'я, невтомного патріота України,друга і побратима Живосила Лютого.

Живосил(в житті- Лютий Василь Іванович)народився 31 липня 7481(1973)року в м.Звенигородка Черкаської області у родині службовців. Схильність до творчості виявилася ще у ранньому дитинстві. Тому його вибір фаху бандури у музичній школі був невипадковий,а ще й такий, що позначив весь його подальший шлях. Небагато сучасних бандуристів чи кобзарів зможуть похвалитися такою насиченою біографією борця і співця, яким був Живосил.

Попри музичні перемоги у ранзі Лауреата та Дипломанта, що переслідували Василя в 1992-1999рр.,він встигав займатися активною громадською та політичною діяльністю, неодноразово був арештований антиукраїнською владою, засудженим, а також піддавався нападам ворогів та був травмований. Але ніщо й ніколи його не спиняло на шляху боротьби за Україну.

Живосил був одним із засновників примирення між націоналістичними організаціями України, учасником чотирьох конференцій, на яких мав право представляти свій дипломатичний голос від імені УНА-УНСО, вів переговори з братніми організаціми, такі як "Патріот України","Тризуб"ім.С.Бандери,МНК,МКУН,Братство УПА.Активний учасник акції "Україна без Кучми".Після жорстокої розправи над членами УНСО, зумів вивести частину бійців з міліцейського оточення, і через три дні,ідучи лісами,привести їх до своїх домівок.

В очах Сумського студентського спротиву, він назавжди залишиться добрим другом і помічником, оскільки команда УНСО на чолі з Василем, провела тернистими шляхами близько 40 протестуючих студентів, не віддавши їх на катування влади.

Найбільшою громадською працею, і водночас й душевним болем Живосила було релігійне примирення серед українців- між язичниками і християнами, серед християн окремо, і серед язичників окремо. Він і жалівся, і сердився водночас на українців, що ніяк не дійдуть згоди. Запальний і дуже енергійний, він міг не пошкодувати гарячого слівця, але мав честь вибачитися, коли кого образив. Саме за цю рису його поважали у будь-якому товаристві.

"Боги карають тих, кого люблять, а кого забирають рано- того люблять ще більше". Ця східна мудрість воістину справедлива. Його забрали на Перуницю,на свято Відваги і Потужної енергії. Василеве серце хотіло Світла, але зустріло Покій. Живосил перейшов до Вічного Царства з посмішкою на вустах і широко відкритими очима, що дивились у нічне небо, сидячи під дубом в Голосіївському лісі.

Ми глибоко співчуваємо рідним, близьким, друзям, побратимам і посестрам Живосила, та віримо що у Вираї йому уготовлене почесне місце.

Вічна Слава! Вічна Память! Твій Золотий Голос залишиться з нами!

Написав Ярослав Бабич.

Джерело