В покосах кіс моїх
В широких луках брів
Шукаєш перші білі плями грудня
А я скрадаючись…
Впаду тобі до ніг

Я – літо звернене рукою Бога
в осінь…
Я перше листя, перші мертві трави
Я лід на плесі і в зіницях лід

І ябка спілі
в сивому тумані
То від гарячого на серце в’ялім слід.


Шукаєш в травах…. Ходиш повний смутку
Торкаєш помарнілий від кохання цвіт…

Ти – зимка що кохає мокру осінь….
І від того кохання мерзне
Божий світ.

Горнятка кави в кам’яному лісі…
Серед жахів і скам’янілих душ…
Для трав гірких немає й трохи місця…
Для диких трав змарнілий світ не руш …