В колонках играет - Arctic Monkeys

Тупица, дай визу! Дай визу, Тупица, хочу поехать в твою тупую страну… (краткое содержание для любителей Comedy Club)

Що за паскудний настрій... Знов чекання невьобне у своїй неквапливій ідіотичності... Нічого зовні – нічого у голові... Просто чекання... Мені хочецця чогось бахнути, випити з незнайомою людиною пляшку гівняної водяри, чогось унюхати, йобнути, дьорнути, накріпко затянутись густим димом та провалитися крізь 7 етажів мого будинку під землю до пекла чи що там ще є... (хоча може там є міфічний інший місяць – небесне тіло усередині планети – николи не чули? )...
2 тижні мого життя – що робити?

Якого ж млять ставити візове інтерв’ю 09/11 у п’яту річницю великого бабаху? Навіщо ж той йобаний чувак у смугастій сороцці видався повним мудаком? Реджєкт усім трьом... без надії. Маричка взагалі попала на хвилину мовчання протягом бесіди... Без оголошення причини... Усі папірці у нормі, до біса різних рецензій, довідок та рекомендацій але Цей їх навіть не спитав – мов еджакейшн не підходить... Як може не підходити фінансовий менеджмент до трейнин-плану з фінансового менеджменту?!

Не подивився навіть на дві попередні USA та тимчасову Лондонську візи... Не подивився на мій мега-експірієнс та кляту англійску... Сцуко... Коли я минулого року у цей самий час топтав соняшних каліфорнійских шляхів – я й гадки не мав, що вони можуть мене не випустити знов опісля другого повернення...
Тепер чекання знов...
На всяк випадок – Я Вже Нікуди Не Їду... краще вже так... нікуди-нікуди ніколи та ні для кого...
Бо коли щось кажеш навколо – колективний негатив та злобливі очі переважують навіть усіх тих добрих добряків, що бажають тобі успіху...
Якщо хтось такий ще знайдеться – пробачте мою відсутність у ваших життях – якось воно так...

Два тижні під гнобом :) чи може книженції якоїсь тупої забахати... ммдя...