огидний подих осені довкола,
і зазіхає на майбутнє дівка квола.
обурює мене до краю
тим, що любові вимагає.
потужний драйв твоїх думок
пробуджує в мені нудоту.
знов, проявляючи турботу,
я відкриваю твій замок.
сьогодні свято, гості на порозі,
а я лежу в кімнаті на підлозі.
і моторошно від самої думки,
що пережив вчорашні поцілунки.
вся зблідла немічна фігура,
і вщух візувій почуттів.
і пригадалась постать хмура,
яку ще вчора так хотів...