Лично я не встречалась с физическим проявлением расизма /наверное, я живу в квартирно-тепличных условиях/, хотя слышать подобные идеи от украинцев приходилось, но зацепила меня эта тема после того, как я вчера услышала обрывочек из интервью с каким-то молодым человеком, в котором он спокойно делился тем, что самое сложное – это вовремя остановиться и не забить до смерти, потому что убийство – это уже статья. Меня это ужасает. «Порылась» в инете, поделюсь тем, что нашла.

«Мій знайомий, уродженець Сенегалу, після закінчення київського університету зібрав друзів на посиденьки. Було нас небагато, про політику не говорили взагалі (йшов 1983 рік...), трішки випили. Прощаючись зі мною у вітальні, мій африканець сказав: «Ви, Радянський Союз, найбільш расистська країна у світі. Мені дуже важко було тут жити». Так було. У країні «перемігшого соціалізму» і міцної «дружби народів» дуже не любили темношкірих. Іноді били, але про це не писали газети, мовчало радіо. Отже, й самої проблеми не існувало.
Ми, радянські люди, взагалі не любили всіляких «інакших». Інакше одягнених, інакше живучих, інакше мислячих. Ну, й, зрозуміло, інакше від природи пофарбованих. Традиції давньої Росії, підозрілої, яка підглядає й підслуховує всяких «німців», передавалися поколіннями. Були й інші чинники, вже суто радянські.
Раптово, нашвидкоруч, переставши бути радянськими, ми не змінилися. Важко, повільно звикаючи до демократії, ми як і раніше плекали в глибинах своєї душі образ ворога. Кавказького, темношкірого... головне, ворога зовнішнього. А оскільки в країні раз і назавжди перемігшої демократії подібних проблем бути не може, зник і расизм. Зник із правоохоронної й судової статистики, не з життя.»
http://www.greenparty.ua/news/greenparty/green-party_20231.html


«Нещодавно в рамках кількох міністерств було створено підрозділи по боротьбі з расизмом та ксенофобією, але, на жаль, не дивлячись навіть на це, чиновники й далі заперечують існування проблеми, говорячи про «побутовий расизм» та «окремі випадки».
Власне, це — основна причина занепокоєності «Міжнародної амністії». Її фахівці наголошують, що статті Кримінального кодексу України, в яких йдеться про расистські злочини, зокрема, ст. 161 та ст. 67, в Україні використовуються дуже рідко (як правило, злочин кваліфікується як хуліганство). Ще одна проблема, яку називають експерти — нечіткість формулювання в українському законодавстві того, які ж дії можна називати расизмом.»
http://www.day.kiev.ua/204230/

«Звіт Європейського Центру Прав Ромів, оприлюднений наприкінці минулого року, стверджує, що "ромська громада в Україні надзвичайно вразлива у питанні дотримання її громадянських прав". В Україні мешкає 200 тисяч ромів, більше відомих в Україні як цигани. Більшість з них живе у сільській місцевості, в так званих "таборах" без елементарних зручностей. Безробіття, неосвіченість та бідність - головні проблеми цієї громади загострилися після розвалу Радянського Союзу.»
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/forum/story/2007/02/070214_roma_ukraine_bt.shtml

«Говорить о том, что расизм идет от власти, нельзя, но можно сказать, что он идет от бездействия власти. Мы знаем, что в России, например, расизм идет от власти, он хорошо организован и его открыто поддерживают властные структуры. В Украине иная ситуация: здесь власть просто-напросто ничего не делает. Есть только слова и громкие заявления. Почему я, например, не имея какого-то особого доступа, могу узнать, что ребята собираются кого-то убить или на кого-то напасть, а СБУ и МВД не могут узнать и не могут заранее это остановить. Если они знают, что, например, сегодня в восемь вечера собираются у станции метро “Крещатик” скинхеды, то могут в это время отправить туда шесть милиционеров, которые бы сказали: “Ребята мы здесь. Так что кушайте семечки, посидите на лавочках - и по домам”. Это же легко делается.
29 мая произошло убийство парня из Конго. Он был сам на коляске, его били ножами, он упал с коляски, еще живой прополз 20-25 метров. И это еще страшнее, чем убийство - там были несколько человек, стояли таксисты. И когда они увидели, что происходит, все позакрывались и поотворачивались и сделали вид, что ничего не видят. И он в течение 25 минут умирал прямо на глазах у людей. В нормальных странах этих людей можно было бы судить за то, что они не помогли человеку. Но поскольку это “не человек, а африканец”, то за что судить? Такое общественное мнение, увы, сформировано. И то, что СМИ об этом говорят, это уже хорошо, но пока власть, которая имеет силы и возможности, ничего не делает, то подобное будет продолжаться»
http://blog.izbirateley.net/?p=1488

http://www.intv-inter.net/news/article/?id=57728983
http://blog.izbirateley.net/?p=1205
http://nbb.com.ua/news/74/5/
http://glavred.info/archive/2007/03/23/182828-5.html
http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1212571025
http://frausieg.blogspot.com/2008/02/blog-post_9183.html
http://www.2000.net.ua/print?a=%2Fpaper%2F58856
http://www.zn.ua/3000/3050/60086/
http://antifa.blox.ua/2008/03/Urok-rasizmu-dlya-ukrayinskih-studentiv.html
http://ua.pravda.com.ua/ru/news/2005/4/26/3868.htm - Ку Клукс Клан. Україна
http://www.dt.ua/1000/1050/56214/ - про скінхед-рух в Україні.

Чи є в Україні расизм?