КРОК 1:
Громадяни, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою до Служби у справах дітей за місцем проживання.
До заяви додаються такі документи:
* довідка про заробітну плату або копія декларації про доходи, завірена в установленому порядку;
* копія свідоцтва про шлюб, якщо заявники перебувають у шлюбі;
* висновок про стан здоров’я кожного заявника;
* нотаріально завірена письмова згода на усиновлення другого з подружжя (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
* довідка про наявність чи відсутність судимості, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання.

КРОК 2:
Після подання заяви кандидатом, протягом 10 робочих днів, працівник Служби у справах дітей:
- складає акт про обстеження житлово-побутових умов потенційних батьків-усиновителів;
- розглядає питання про можливість усиновлення ними дитини;
- готує відповідний висновок;
- у разі прийняття позитивного рішення ставить їх на облік, як кандидатів в усиновлювачі.

За бажанням заявників їм видається висновок разом з документами, на підстваві яких вони можуть звернутися до Служби у справах дітей будь-якого району або області для встановлення контакту з дитиною.
Термін дії документів стосовно усиновлення – один рік з дня їх видачі.

КРОК 3:
Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини та Служби у справах дітей надають кандидатам в усиновлювачі інформацію про дітей, які перебувають на первинному, регіональному та централізованому обліку, і видають направлення до відповідного дитячого закладу для знайомства та встановлення контакту з дитиною.
Кандидати в усиновлювачі, які не змогли встановити контакт з дитиною, можуть звернутися для отримання повторного направлення.

КРОК 4:
Після встановленяя контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до Служби у справах дітей за місцем перебування дитини із заявою про бажання усиновити її (заява складається українською мовою. У заяві зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання кандидата(-ів) в усиновлювачі, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік, місце перебування (проживання) дитини).
Список документів, які надаються керівником дитячого закладу, де знаходиться дитина, після встановлення контакту з дитиною:
1) свідоцтво про народження дитини;
2) свідоцтво про смерть батьків дитини або копію рішення суду про позбавлення їх батьківських прав чи визнання недієздатними;
3) нотаріально засвідчену згоду батьків, опікуна чи піклувальника дитини на її усиновлення;
4) згоду дитячого закладу, в якому перебуває дитина, на її усиновлення;
5) документи, які підтверджують, що батьки понад шість місяців без поважних причин не проживають з дитиною, не виявляють батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її;
6) висновок про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
7) довідку керівника дитячого закладу про факт особистого знайомства кандидата в усиновлювачі з дитиною та встановлення контакту між ними.

Кандидат в усиновлювачі має право:
- ознайомитися з особовою справою дитини, яка може бути усиновлена;
- провести додаткове медичне обстеження дитини, яка може бути усиновлена.

КРОК 5:
Служба у справах дітей за місцем перебування (проживання) дитини на підставі заяви кандидатів в усиновлювачі та пакету документів, протягом 10 робочих днів готує громадянам України висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду.
Документи, які подаються до суду:
* заява про усиновлення;
* висновок про доцільність усиновлення;
* акт про обстеження житлово-побутових умов усиновлювачів;
* документ, який підтверджує наявність житла;
* довідки про заробітну плату;
* копія свідоцтва про шлюб;
* висновок про стан здоров'я кожного заявника;
* довідка про наявність, чи відсутність судимості;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* один із документів, що підтверджує статус дитини:
- копія свідоцтва про смерть батьків дитини;
- рішення суду про позбавлення їх батьківських прав;
- визначення їх безвісно відсутніми, недієздатними, померлими;
- оригінал нотаріально завіреної згоду батьків, опікуна чи піклувальника дитини на її усиновлення;
- акт про знайдену, підкинуту дитину;
* згода дитячого закладу (та згода самої дитини, якщо вона досягла 10-ти річного віку);
* Довідка про невідвідування дитини батьками (при умові усиновлення згідно з ч.2 ст.219 Сімейного кодексу України);
* висновок про стан здоров'я дитини;
* висновок про встановлення контакту з дитиною.

Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду.

КРОК 6:
Отримавши копії рішення суду (через 10 днів з дати винесення рішення), усиновлювач зобов'язаний особисто забрати дитину з місця її перебування після пред'явлення копії рішення суду про усиновлення.

КРОК 7:
В органах реєстрації актів цивільного стану отримати свідоцтво про усиновлення, та нове свідоцтво про народження, внести запис про дитину в паспорт.

КРОК 8:
Зареєструвати дитину в паспортному столі за місцем проживання усиновителів.

Тут надто тонка і непевна грань між забюрократизованістю процесу та формальним підходом до нього ж. З однієї сторони дитина довго чекає на названих батьків, з другої іноді трапляє до садистів або у сферу торгівлі людьми

Сейчас более популярны стали не интернаты, а дет. дома семейного типа (по моему это так называется). Там действительно как реальная семья, только много детей.
А вообще поработав некоторое время в детском доме, я пришла к мысли, что воспитателям дет. домов надо ставить памятники, потому что это коллосальный труд. Я каждые вечер себя ужасно чувствовала, когда приходилось практически насильно отрывать от себя деток, которые плакали и не верили, что завтра я прийду опять.

Солнечная_Оля, да, это лучше, но тоже не очень эффективно.
Потому что ребенок остается со статусом сироты и находится в интернате до 18-летия (исключение, если продолжили обучение, но в любом случае не позже 23-летнего возрaста).

Солнечная_Оля, о воспитателях в дет. домах - это тема, которую, к сожалению, у нас стараются не трогать. Хорошо, если действительно попадется хороший воспитатель, любящий детей. Учитывая специфику их работы и уровень их зарплат, воспитателями идут либо от огромной любви к детям, либо от безисходности. Одна моя знакомая работала в дет. доме преподавателем иностранных языков. Она мне много разных страшилок поведала. Например то, что воспитателем там работала женщина, много лет проработавшая в детской колонии надзирателем, и специфику общения с малолетними обитателями мест не столь отдаленных, она в полной мере перенесла на своих новых подопечных. Так же детям (особенно в старших классах) активно внушалось (с подачи заведующей), что они отбросы общества и самое лучшее, на что они могут рассчитывать после окончания школы - ПТУ, и то, если сильно повезет, а так - помойки или колония!

NickElrond, Я согласна, что есть разные люди. Мне, слава Богу, попадались только хорошие коллеги, которые любили деток. Вчера шла по улице и видела как милиционер - молодой парень совсем - заставлял маленького мальчика бегать через дорогу туда и обратно в о время, когда там машины ходили. Малыш таким образом "заработал " 50 копеек. Была бы я парнем, я бы ему вмазала... Жалко, что среди людей, которые должны защищать, оберегать или воспитывать случаются такие сволочи.