Українській мові належить рекорд, яким можуть гордитися лише ті, хто досі залишається їй вірним. За останні 300 років українську мову офіційно забороняли-обмежували у різний спосіб на державному рівні щонайменше 30 разів! Від указу російського імператора Петра І про заборону книгодрукування українською – до постанов ЦК КПРС і Верховної Ради СРСР – про впровадження єдиної офіційної російської мови в колишньому Союзі.
Як нині зберегти де-юре державну, а де-факто витіснювану з інформаційного поля українську мову? Відповіді на ці та інші питання шукали у діалозі головний редактор журналу «Перехід-IV» Ігор КАГАНЕЦЬ (м.Київ) і кандидат історичних наук Михайло ГОРНИЙ (м.Львів).
„Я буду тут заводити російську мову, закон і порядки”
КАГАНЕЦЬ: Розпочнемо з сумного ювілею: 18 травня 1876 року російський імператор Олександр ІІ, перебуваючи в німецькому місті Еймс на лікуванні, підписав указ про повну заборону українського письменства. Цей указ називають ще „законом Юзефовича”, відомого київського українофоба, який зробив донос в Петербург „для пресечения украинофильской деятельности”. На підставі записки Юзефовича була закрита газета „Киевский Телеграф”, яка разом з історико-етнографічним журналом „Киевская старина” об`єднувала найкращі українські наукові і культурні сили того часу.
ГОРНИЙ: Водночас – за порадою Юзефовича – царський уряд щедро збільшив субсидії для москвофільського „Слова”, що видавалося тоді у Львові. Москвофільський рух у Галичині скористався розчаруванням представників місцевої інтелігенції і духовенства в австрійському уряді, що не підтримав ідеї автохтонного українського населення, а віддав перевагу польським пріоритетам у суспільстві. Справжню сутність цього руху галичани побачили аж у 1914 році, коли під час Першої світової війни Львів окупувала російська армія. Одразу ж б! ула вине сена заборона на друкування книг, газет і журналів українською мовою в Галичині й Буковині. Розгромлено українське товариство “Просвіта”, знищено бібліотеку Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові . „Я буду тут заводити російську мову, закон і порядки”, - заявив губернатор Галичини Бобринський. Почалися переслідування українського духовенства. Багато хто з москвофілів тоді широко відкрив очі на таку шовіністичну політику.
КАГАНЕЦЬ: Москва і Петербург щодо української мови завжди діяли агресивно, без церемоній. Нагадаю, що тоді ж у 1914 році російський імператор Микола ІІ своїм указом ліквідував всю українську пресу в усій Україні.
ГОРНИЙ: Однак і Австро-Угорська імперія, до якої належала західна Україна, теж не була „рідною бабцею” для українців, як намагаються інколи ностальгійно змалювати її тепер деякі історики. Чого варта лише постанова 1818 року про обов’язкове викладання у школах польською мовою. Аж через 46 років таке ж рішення щодо початкових шкіл східної України приймає російський уряд. Тривало своєрідне змагання між окупаційними режимами. Символічно, що для однієї держави Україна була Малоросією, а для іншої – Малопольщею.
Правильні думки і слова вбивають хронічні хвороби
КАГАНЕЦЬ: Якщо наша мова вистояла під таким багатовіковим пресом, значить вона виконує велику місію. Україну з теперішньої кризи врятує не нова партія, а нова раса. Люди, які мислитимуть новими категоріями буття і призначення, матимуть чистішу свідомість. Вона буде краще організована і сильніша. І мова вже стає інструментом такого расотворення. Науковці різних країн довели, що людина найкраще розвивається, послуговуючись генетично рідною мовою.
ГОРНИЙ: Першими у Швеції з’ясували, що IQ людини, яка мислить і розмовляє рідною мовою, вищий, ніж у того, хто користується чужинською.
КАГАНЕЦЬ: Українська мова разом з народом формувалася на цій землі тисячоліттями. Вона гармоніює з цим простором. Український рід розвивався разом із резонансом, вібраціями рідної мови.! Тому, к оли українці розмовляють українською, вони пробуджують свою родову пам’ять. Активізують свою генетику. Це екологічне мислення.
ГОРНИЙ: Недаремно люди переконалися у тому, що слово і лікує, і вбиває. Але це робить лише те слово, яке людина розуміє. Це слово як ключ до людського організму і його душі.
КАГАНЕЦЬ: Недавно вченим відкрився ще один цікавий аспект мови. Вона є не тільки засобом комунікації і утаємничення паралельно – свої розуміють, а чужі ні. Мова – це ще й засіб освячення. Завдяки цьому мовному освяченню людина просвітлюється. Вона наближається до Божественної сутності, яка є у кожному з нас. А цей факт усвідомлення присутності Бога науково доведений цьогоріч фізіологами, які знайшли навіть таку звивину у людському мозку. Рідна мова – це інструмент зміни, поліпшення самого себе і навколишнього середовища.
ГОРНИЙ: Отож, якщо хочеш самовдосконалюватися – розпочинай з правильної рідної мови? Відкидай також суржик і жаргон? А вони ж зараз почуваються господарями не те, що на вулиці, але й на телеекранах.
КАГАНЕЦЬ: Нині багато українців мають букет хронічних хвороб, які є наслідком проблем на інформаційному рівні. Коли ми постійно перебуваємо у брудному мовному потоці, то це руйнує наші тонкі структури, наше біополе. А відновлення біополя можливе тільки правильними думками і правильними словами. Це вже не просто теорія. Розробки лікаря Олександра Філатовича підтверджують це на практиці. Філатович переконався, що зцілення настає тоді, коли людина читає просвітлені тексти. Якщо раніше Філатович оперував хворого, в якого з’являються в артеріях склеротичні бляшки, то тепер він дає читати такі тексти і склеротичні бляшки за два тижні розсмоктуються.
ГОРНИЙ: Люди завжди прагнули знайти панацею. Непросто повірити, що вона так близько.
КАГАНЕЦЬ: Після читання просвітлених текстів змінюється не тільки фізичний і духовний стани, але й навіть доля людини. Поступово прочищається психіка. Відтак відновлюється біополе – і хронічні хвороби щезають. На ! другому етапі у людини починає змінюватися доля. Бо світле притягує світло – все позитивне. А негативне відштовхується. У людей покращується соціальне середовище, поліпшується бізнес. Усе це я перевірив на собі і на своїх рідних.
Євангеліє закликає нас оновлюватися
ГОРНИЙ: „Мудро говорить Платон у «Федоні», що дар переконливої мови є той самий, що і дар лікування, бо лікування допомагає тілові, а переконлива мова лікує душі …Тому Філіпп Македонський, як свідчить Плутарх, звичайно, говорив: «Красномовство Демосфена скоріше рятує Афіни, ніж відвага Фемістокла». Так писав ще 1706 році Феофан Прокопович, викладаючи риторику у Києво-Могилянській академії. А хтось із лікарів нещодавно довів, що читання класиків літератури знижує вміст цукру у крові його пацієнтів-діабетиків. Зрештою, про лікування музикою людям відомо давно. А у мови теж є свій ритм, своя мелодика.
КАГАНЕЦЬ: Безумовно. Треба навчитися читати живе слово. Проте передати іншому тексти може тільки та людина, яка сама переконалася у їхній силі. Я маю право дати їх вам. Оновлення через мову – це виконання Євангелійської вимоги. Бо Євангеліє – це добра новина. Його головна вимога – оновлюйтеся. Те, що перекладають як „покайтеся”, насправді означає „метанойте”: мета – це „вища”, а „нойя” – оновлення. Оновлюйтесь з виходом на виший рівень. Філатович почав повертати зір людям, які вже взагалі не бачили нічого. Атрофовані зорові нерви і сітківка відновлюються. А до багатьох жінок повертається здатність дітонароджування. З нагоди нашої зустрічі хочу подарувати вам свою книгу „Пшениця без куколю. Євангеліє без вставок і спотворень”, яку я репрезентував у Львові.
ГОРНИЙ: Дякую. Навзаєм дарую вам збірник українських пісень „Веселої забави!”, виданий за фінансової підтримки фірми „Гелікон”, яку я очолюю. У цьому виданні подано 305 текстів і нотів українських пісень з усіх регіонів України. Тексти надруковані за нормами сучасного українського правопису і з максимальним збереженням діалектичних особливостей етнічних груп нашого ! народу. Це перше таке видання. Сподіваюся, невдовзі з’явиться друге – доповнене. Адже українських пісень є сотні тисяч.
КАГАНЕЦЬ: Півмільйона записано і ще стільки ж не записано. Чому українці такі співучі? Коли у прадавнину тут формувалася арійська раса, то наші пращури співом витворювали очищену мову, яку називають сенсаром. Або – мовою Сонця. У ній не було ніякого бруду.
ГОРНИЙ: Добре, що ми закінчуємо нашу бесіду про українську мову на оптимістичній ноті. Навіть у той час, коли в Україні – у Харкові, Луганську, Севастополі – місцеві ради почали надавати російській мові статус регіональної. Всупереч Конституції, а також Європейській хартії регіональних мов, яку неправильно (!?) переклали українською. Випадково чи зумисно – про це докладніше не говориться.
КАГАНЕЦЬ: Від мови залежить також керованість і успішність держави. Люди, які не розуміють української, взагалі не знають, що від них хоче народ. Для того, щоб український народ нормально розвивався, щоб він був сильний, починати треба з мови. Зараз нам треба знову її окультурити. Переглянути сенс багатьох слів, який втрачено, і подати його у нових тлумачних словниках.
Львівська газета