Это цитата сообщения simply_the_grey Оригинальное сообщение

Згадуючи Закарпаття



Передостанніми вихідними знову тікав на Захід. Від кого і за чим, більше ніколи вголос не зізнаюсь тому, що не люблять у нас буржуїв, а я буржуй, і не треба мені любові пролетаріату. Вранішній туман м'яко огортає перонні ліхтарі і сіру будівлю сколівського касового залу, за якою купка людей вантажиться в маршрутку і вирушає до Верецького перевалу. Осінь в Закарпатті в такі дні відчувається лише ранками і вечорами, зі сходом вересневого сонця швидко повертається на літо. Верецький перевал – сумний рубіж, з якого вже більше 1000 років починаються незрозумілі нам амбіції вихідців з півночі – угрів, теперішніх угорців, серед яких також трапляються схильні бачити власні біди в самому факті існування сусідніх народів
[700x525]

Друга зупинка у Воловецькому районі. Жденієво. За легендою назва походить від дівчини Єви, якій її коханий, що мусив йти на війну, наказав ждати на нього. Кава в горло, пиво в дорогу, і нічим більше не порушив неквапливого плину життя пригірського селища.
[700x464]
Дорога пролягає між долинами річок Уж і Латориця. Ідемо повільно, навколо тихо, сині хребти один за одним поступово зливаються на обрії з небесною блакиттю
[700x525]
Прикордонна застава Стужиця. Вночі за колючку втекли четверо чорних кавказців. Тепер нас не пускають, прикордонники злі. Ми півтори години відпочиваємо
[700x525]
Одного втікача спіймали ще до нашого приїзду і кинули за ґрати. Порушник веде себе спокійно, може тут і краще, ніж у Словаччині, в усякому разі тепер він позбавлений вибору.
[700x525]
Я знайшов собі схованку, де пахкотіло сіно, інше гірське різнотрав'я та трохи помріяв. Вдома на перовій подушці так не мріється, там зовсім не мріється, тіко шия болить
[700x525]
Заграли сурми до від'їзду, і ми рушили на Кострино, село з 450-річною історією, головною окрасою якого є розташована на пагорбі дерев'яна церква Покрови. За переказом її купила громада в Сянках на Львівщині та перевезла додому, бо попереднім двом церквам не пощастило встояти
[700x525]
До села Вишка доїхали години у чотири опівдні, було тепло. Чисте небо випромінювало рештки літа і разом з зеленими хребтами огортало мирним спокоєм долину. Ніц не предвіщало скорої осені
[700x525]
З Вишки розпочався неквапливий півгодинний політ витягом на гору Красія
[700x525]
1036 метрів над рівнем моря цього часу мали чи не всі погодні ознаки глибокої осені. Так, не було дощу, сонце так само стрілило сліпучим променем по схилах, але ніщо не захищало від пронизливого вітру, надто вже моя тонка сорочка
[700x525]
Зелена долина, сині гори, синій я синіми долонями тримаюсь за фарбоване сідало. Через страждання відкривається незрівнянний світ краси Карпат
[700x525]