Это цитата сообщения simply_the_grey Оригинальное сообщение

Буша



«На південь від Могильова, за двоє гін від Дністра, на високій скелі лівого побережжя притулилось містечко Буша з тверджею-замком, що панував над околицею. На вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис отой замок і на синьому небові далеко білів своїми зубчатими мурами, своїми бійницями-баштами». Бушанський замок мав шість веж, кожна з яких мала свій пороховий льох. З`єднувались башти між собою підземними переходами. Замкова брама знаходилась у північній стіні, неподалік від двох спостережних башт (одна з них збереглась дотепер).
[699x525]


«Край п'яти тієї скелі розсипались, мов курчата круг квочки, манесенькі селянські й міщанські хатки, окутані вітами зелених садочків; між критими соломою стріхами здіймались де-не-де й високі черепичні дахи, що червоніли між яриною здалеку. Саме місто Буша,— цебто торговий майдан,— з одного боку тулилось до стрімчастої скелі, а зокола було обмежоване високим земляним валом і добрим дубовим гостроколом. За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя; з двох боків його огортало провалля, з третього — вали..»
[699x525]

На одному з пагорбів мешкає родина Пірняків, з двору їхньої садиби я спостерігав захід сонця
[699x525]

Історія Буші зберегла в пам'яті згадку про жінку-героя, подібних якій зараз вже нема. 18-20 листопада 1654 року, коли під Бушу підійшли польські війська Станіслава Потоцького і Стефана Чернецького, які , дізнавшись, що в Буші лишились самі старі, жінки й діти, взяли замок в облогу, маючи бажання розважитись. Полякам вдалося винищити більшу частину козацької залоги, але коли замок майже перейшов у їхні руки, то, за переказами, вдова убитого козацького сотника Завісного Мар’яна підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, залишки залоги і чимало атакуючих ворогів. Ці події знайшли своє відображення у повісті Михайла Старицького „Оборона Буші”.
[556x699]

Посеред залишків фортеці влаштовано невеликий парк скульптур, в Бушу часто заїжджають самодіяльні скульптори, вони задурно їдять, ночують і працюють, залишаючи тут свої роботи, зроблені з місцевого каменю, якого тут безліч. Бувають невдалі роботи і невдахи-митці, такі мають сплатити гроші за постій. Тарас Бульба на вогнищі – безумовно вдала робота
[525x700]

Хрест захисникам Буші стоїть в центрі села. Від поляків було кому захистити, і насмерть стояли, а за російської імперії і далі – нема, тоді було вбито всіх, нові не народились ще, отож козацьку церкву розібрали по бревенцям, старовинний цукрозавод знищили нові грошовиті комісари..
[699x525]

Дорогою повз скельний храм, що круто здіймається вгору, трапляєш на козацький цвинтар, де під хрестами крім козаків, лежать кості селян і міщан, що жили до позаминулого століття. Багато надгробків поховано разом з власниками вітрами і часом.
[700x375]

Неподалік за селом невеличка річка Бушанка прорізала знамените урочище Гайдамацький яр. Його схили вкриті гранітом і піщаником, утворюючи неглибокі печери і екзотичні образи з нависаючих скель. В часи Коліївщини він врятував життя не одному гайдамакові. Очевидно, задовго до страти тут неодноразово бував і сам Іван Ґонта. Висяча скеля у вигляді печери на лівому березі Бушанки зветься Ґонтів камінь.
[525x699]

На сьогоднішній день це пам'ятка природи державного значення. На підході до урочища в дерев'яній буді сидить усміхнений вусатий дядько і збирає по 3 гривні з мандрівника. Мабуть на ці гроші споруджено кам'яні знаки, дерев'яні лавиці та альтанки по стежках та біля річки
[699x525]