КВІТЕНЬ

Я змалечку квіти люблю, як життя.
Їх знаю напам''ять, на дотик.
Вирощую, пещу, як мама дитя,
І дня не сиджу без роботи.

У домі без квітів, як без немовля.
Батьки в ньому, наче сирітки...
Я хочу, щоб наша планета Земля
Була дуже схожа на квітку.

[480x360]

О.В.Рожко. КВІТЕНЬ

Сторінка  ще  одна  життя
перегорнулася  у  квітні,
і  з  кожним  роком  відчуття,
що  час  мина  стають  помітні.
---------------------------
Дитячий  квітень  в  радість  був,
приносив  щастя  із  собою,
дорослий  квітень  це  забув,
тепер  приходить  він  з  журбою.
-----------------------------
То  тридцять,  то  іще  один,
ідуть  роки  одноманітні,
і  все  частіше  часу  млин,
знов  опиняється  у  квітні.

[480x360]

Ольга Вох. Вірш для квітневих


 Нумо швидкі зробімося
раз уже вийшли пізно
хто б нам поставив підписи
на марсіянських візах

хто нагороду б вибродив
в екзилях чотирилітніх
і кнопку швидкого виходу
шукав би на грудях квітня

хтось би міськими зливами
спогади будні вигрів
хтось би минуле виправив
а ми не ретроактивні

клич нас на поле квітами
цукром мани на сцену
доки з америк литиме
дощ на старі райцентри

обрій штрихуй нагусто
в обійми газет горнись
доки не стрінемся в люстрах
взаємно незнаних дитинств

[480x360]


Люблю весну!

Пора це пречудова.

Люблю струмків дзюрчання голосні,

Люблю ті квіти,

Що прокинутись готові.

Люблю я перші трави на землі,

Люблю весняний голос соловейка,

Люблю тихенький вітер у гаю.

Люблю я все!

Любить і вам я раджу,

Бо це ж весна.

У році раз, вона лиш наступає.

Тож вам бажаю радості я й щастя,

Здоров'я сильного не на один то рік.

Весна прийшла!

Впустіть її ви в серце,

І стане краще,

Краще стане враз.

Любіть весну!

Любіть її всім серцем

І буде веселішою вона.

Написав Богдан    


Весняне

Вербіє озеро, і березіє гай,
А зелень світла, радісна і чиста.
На західний далекий небокрай
Разок хмарин хтось кинув, як намисто.

Весніє небо, і травніє луг,
Кульбабіють горбочки і узгір’я,
Втікає поле ген за виднокруг,
Бере з собою тихе надвечір’я.

Приходить вечір нишком, крадькома,
Пташок і бджіл полохати не хоче,
І яром знехотя повзе легка пітьма,
І тихо жебонить малий струмочок.

Автор:Коваленко Іван Юхимович

[700x467]


“Все забере весняна буйна злива…”

Все забере весняна буйна злива:
Всі наші радощі, скорботи і жалі,
Все, що несли на крилах журавлі,
Що нам послала доля вередлива.

Залишить сонце на зеленім тлі
І голубу траву, дивніш від дива,
Бузкову далину, як сон, примхливу,
Жовтаву ніч і зорі уві млі.

Залишить хмари, що помчать навскач,
За ними вітер полетить, сурмач,
І нам накаже мчати навздогін.

А зорі знову заведуть свій хор,
Один мінор, незбагнений мінор,
А потім тихий, колисковий дзвін…

Автор: Коваленко Іван Юхимович


ВЕСНА
Як холодно,хоча прийшла весна
І навіть промінці не гріли!
Вже прилетіли пташки чую спів
Але вона не та що ми хотіли!
Чомусь не відчувається тепло,
Як відчувалося раніше.
Не буде знову як було,
Та удуші буде тихіше!
тепер не гратиме рояль,
а лиш стара продрогла скрипка,
стирала все пуста зима,
а нам залишила уривки.
Стирай же все,стирай не треба жалю
але ж не зітреш головне,не зітреш крихітку печалі,
яка жила вже і живе!
Прийшла весна навколо все розквіло,
Але вона не та,що ми хотіли

Автор: ЖЕНЯ

[624x468]


     Весна

    Лелеки повертаються додому!

    Легенько вітер повіває
    І у вишеньки питає:
    - Подруженько, скажи мені
    Чи прилетіли журавлі?
    Адже коли вже крига скресне,
    Вони несуть на крилах весну!
    - лелеки вчора ще летіли
    І десь за річкою вже сіли.
    Увечері я не засну -
    Буду чекать свою весну.
    Аж ось і шпак знов прилітає
    І їхній сумнів розвіває:
    -Уже давно прийшла весна,
    Дивіться, друзі, - ось вона!
    Русява дівчина чарівна
    На землю сходить, мов царівна.
    Весна одягнена у плаття,
    На голові - вінок з латаття.
    Вона "Добридень!" стиха скаже,
    І свій пакуночок розв"яже.
    Вийма звідтіль дари багаті,
    Приносить щастя кожній хаті...

Автор:Твердун Наталія Максимівна

[699x467]

Квітнева ластівка день починає, а соловей кінчає

Якщо березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то квітень її зустрічає як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у зелень, з'являються перші весняні квіточки. Обіч осель прокльовуються тендітними списами півники. Ці справжні рицарі найпершими оповіщають, що весна оселилася біля хати. Незважаючи на ще частенькі морози, вони мужньо переносять випробовування своєї долі. Від того й казали: «З'явилися біля оселі півники — весна присіла на призьбі».

Четвертий місяць року, як ви пам'ятаєте, в давнину на Україні йменувався березнем. Лише у XVI столітті в літературній мові з'явилося сучасне означення «квітень». Письменники ж послуговувалися переважно словом «апріль» — од латинського «апріліс», чи ще давнішого — «апрілюм», або «апрікус», себто «сонячний». А ще у різних регіонах України користувалися діалектичними накличками. У західних областях в активному вжиткові був «квітень», на Поліссі (до речі, ця назва деінде збереглася й до сьогодні) — «краснець». Зустрічаються й інші — «лукавець» (на ознаку примхливої погоди), «снігогін», «дзюрчальник», «водолій» тощо.

З приходом квітня значно побільшується турбот у хліборобів. «Минув ма-рець,— нагадує відоме прислів'я,— готуй у поле ярець». Там, де земля підсохла, зосібна на пагорбах, вже починали висівати ранні ярові. До таких у першу чергу належить ячмінь. Ця невибаглива до природних умов рослина вимагає ранніх строків сівби. Це підтверджує мудре народне прислів'я: «Кидай мене у болото — буду як золото, топчи мене у грязь — будеш як князь!»

У квітні починали виводити на пасовиська і свійських тварин. Припасували тварин переважно на свята або ж у недільні дні. Про це заздалегідь домовлялися з сусідами. У давніші часи, коли в господарствах було по кілька корів, селяни наймали пастухів. Переважно це були підлітки менш заможних людей. Форми найму диктували природно-ландшафтні умови тої чи тої зони. В одних випадках пастухам сплачували грішми чи натуральною оплатою (або ж комбіновано); деінде їм додавали молочні продукти (молоко, сир, сметану, масло тощо). Якщо найм узгоджувався з випасуванням овець, то наприкінці сезону — залежно від кількості голів — господар міг розплачуватись і ягнятами.