Пам"ятаю в дитинстві, сестра ненавмисне крапнула водою на мій малюнок... У відповідь я помалював її роботу фломастерами і вона (звісно) отримала на уроці низьку оцінку... Навіть досі не розумію, звідки в мене з"явилося це бажання помсти...

В дорослому житті я від бажання порозважитися зарядив кавуном своєму другові по обличчю за святковим столом... Смішного нічого не вийшло =( Я й досі не можу забути цей випадок, а він каже що зовсім не пам"ятає...

а ще, я незважаючи на вмовляння свого дорогого друга, почав спілкуватися з його колишнім бойфрендом... та ще й переспав зним... Та це більш з розряду "бля...кого" аніж "свинського"...

Як казав великий Грішаня Сковорода:
"Кожнеє горло дре ложка суха,
Хто є на світі, щоб був без гріха?"

Мабуть в кожної людини є такі "світлі спомини", що від них кидає у піт та прокидається нестерпне бажання набути невиліковний і всеохоплюючий склероз.
В мене, наприклад, так одразу, навскидку, вспливло два подібні "інцеденти". А один такий, що й зовсім відчуваю себе навіть не скотиною, бо скотина - то тварина корисна, й такого ніколи б не вчинила.

А якщо в когось нема подібних спогадів... то ця людина або ще мало пожила, або має тааааке "широке сумління"... Про таких ще кажуть: "Має дуже чисту совість. Невживану".

Josef_Svejk, specialll, ну от і добре, а то я вже себе почав свинею відчувати... :)