хорошим людям, котрим цікаво як я собі маюсь, кажу: маюсь добре. Хотілось би краще. Щоб, приміром, було тепло. А у шефа щоб був настрій. Бажано, позитивний, а не перманентно-депресивна агресія.
а ще мені не подобається те, що навкруги вже все миготить, блискотає і переливається новорічними вогнями-прикрасами. І всюди "С Новым годом!" Особисто мене то напрягає. Я фізично виснажуюсь від цього буйства святкування. Не люблю, коли отак от наперед все випячується. Таке хороше свято і отак от вульгарно споганити... за тиждень-півтора прикрасити.. навести всілякі там марафетики.. саме те було б... а за півтора місяці... блін... ця мішура ще й після свята місяць триматиметься.. фу! де казка Новорічної ночі, дозвольте поцікавитись? Де таємничі приготування? А нема.. Зате - святкова істерія поооовним цвітом буяє і косить неадаптований люд... еееех...
Зима для мене - катастрофа
в плані свят.
Треба пережити Дні народження щонайкращого, братика молодшого, тата, похресниці, двоюрідного і троюрідного братів, пана Слапчука (ми завше вітаємо одне одного), трьох однокласників, двох подруги, річницю весілля шефиці та її День народження.... оооо а ще ж і своє Др…. ну і – Новий рік(рос., укр., а ще друзі у Франції, Іспанії, Англії... і їхні теж.. йооооооой!!!!!), та Різдво(в двох версіях, - православне та католицьке).. Андрія, Миколая (оооой... мама - Миколаївна), Василя.... і далі можна буде спокійно помирати, якщо доживу....
ну як? як це все пережити і залишитись і здоровому глузді?
Господи... а подарунки?
як каже колега Акимівна "а шоб мене вкрали!!!"