• Авторизация


без назви 28-11-2005 18:39 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Замкнувся світ в твоїх долонях.. Життя замкнулось в стінах голих. Стінах із вікнами повними світла… стінах, де тріщини вже всім помітно.. – бубоню тихенько я.. опоетизовую дійсність..
..я все бачу в сірому. Така от вада зору. Певне, вікова.. Допитуюсь сама себе: «От що в нас є?».. «У нас є стіни.. стіни є, а дому ще немає…» - сама собі відповідаю.
Стіни захищають.. Стіни розділяють.. «Все буде добре» - кажеш ти з сусідньої кімнати. Це твоя мантра, котру повторюєш сотні разів на день.. віриш.. чи – хочеш вірити? А розмовляти крізь стіни, все рівно, що крізь зуби – головного не чуєш. Схоже, ми давно не чуєм головного.. а без цього помешкання не стане домом..
ми якісь бездомно-безпритульні..
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (7):
djabchyk 29-11-2005-09:40 удалить
ніякого оптимізму! де він? аж не віриться що це ти про себе, хіба що про іншу сторону.

поміж стінами і домом є одна маленька відмінність - це зовсім різні речі. ніколи стіни не стануть домом, тому що дім зводиться не зі стін. стіни - це наші обмеження, а дім будується на затишкові. дім - це фортеця, яка захищає, а стіни - це умовності, які відмежовують.

коли поміж чотирьох стін, в горі, проблискує голубінь неба - може тоді варто вийти в ще не заросші двері, залишивши "стіни" для прихисту птахів, а собі самій збудувати будиночок з лободи й бадилля?
Ullisa 29-11-2005-13:21 удалить
ти правий - я не про себе...просто твір на задану тему))
а щодо будиночка "з лободи та бадилля"... нііі... я не хочу..я не згодна.. я не птаха, щоб дітей в траві ростити. дітям потрібен захист і впевненість. А їх дають стіни. І дах над головою, а не небо, з якого падають дощі...я просто хочу справжній дім, в якому щоранку буде пахнути кава і кориця...
djabchyk 29-11-2005-14:32 удалить
безперечно!!!
і ти заслуговуєш на такий дім, як і на запах кави і кориці, зрештою і на саму каву з корицею ;)

але, як на мене, краще жити в хаті, нехай вона навіть з лободи, аніж серед стін.

а ти не погано пишеш твори на задану тему;), і чом я тебе, під час навчання в школі, не знав?:)
Ullisa 29-11-2005-18:26 удалить
аха!... я взагалі непогано пишу твори.. навіть без теми...)))
а експлуататорів у мене завше вистачало))))
djabchyk 30-11-2005-09:50 удалить
ну та це й не дивно, адже пишеш вартісні речі, і всі б непроти такі мати.
а я терплячий - чемно вистою в черзі, дочекавшись і своєї участі ;)
Ullisa 30-11-2005-09:59 удалить
моє ж ти золото! ти - без черги!
Suhrida 01-12-2005-17:19 удалить
"Все буде добре" - це моя мантра...
Іноді вірю в це... іноді намагаюся себе впевнити...

“Так много камней брошено в меня,
Что ни один из них уже не страшен,
И стройной башней стала западня,
Высокою среди высоких башен.
Строителей ее благодарю,
Пусть их забота и печаль минует.
Отсюда раньше вижу я зарю,
Здесь солнца луч последний торжествует.
И часто в окна комнаты моей
Влетают ветры северных морей,
И голубь ест из рук моих пшеницу...” (Ахматова)

Це я про стіни... свої...
А будинок (фортеця)... мрія... сподіваюся, здійсненна...


Комментарии (7): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник без назви | Ullisa - мій мотлох | Лента друзей Ullisa / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»