Все буває. І нічого не проходить, не минає. Законсервовується, приховується, ніби зникає.. а насправді все живе, завжди живе з тобою, радше, - у тобі... мудруєш нових слів, чаклуєш нові назви, переконуєш себе - вже все пройшло - і дійсно не пам*ятаєш до часу, а потім - музика чи запах, чи кутик усмішки.. і все.. вся гра з собою йде до дідька.. і знов болить.. чи просто рани ниють на погоду? ну хто сказав, всередині нас погоди - там немає? хтось казав? ніхто... отож, це все лиш на погоду. на погоду. все
добре.
я згодна.
буду вірить
в це.


Настроение сейчас - розхристаний
В колонках играет - шось там з Тарантіно