У сучасній росії ім’я Миколи Гоголя традиційно згадується серед "великих російських письменників", однак численні історичні факти свідчать – насправді цей письменник мав куди сильніший зв’язок з Україною, ніж з державою, яка сьогодні намагається привласнити його спадщину

Народжений на Полтавщині, він не тільки черпав натхнення з українського фольклору, а й відкрито симпатизував українській культурі, дистанціюючись від імперських цінностей. Про це у відео на YouTube-каналі "Історія для дорослих" розповів український письменник та історик Олег Криштопа.



Він наголосив, що саме Україна була для Гоголя головним джерелом творчого натхнення, що підтверджується і його першими творами – такими, як "Вечори на хуторі біля Диканьки" та "Миргород".

Попри це, у пошуках визнання та кар’єрного зростання Микола Гоголь вирушив до Санкт-Петербурга – столиці тодішньої імперії. Проте життя у холодному чиновницькому середовищі не принесло йому задоволення. Як розповідає Криштопа, вже у 1834 році Гоголь прагнув залишити Петербург, до якого він з часом почав ставитися з відразою. Його мрія – переїхати в українську Гетьманщину.



Письменник поділився своїм наміром у листі до історика і мовознавця Михайла Максимовича: "Їдьте на Гетьманщину. Я думаю те ж саме зробити і наступного року гайнуть звідси (з росії – ред.)… Дурні ми, дійсно. Для чого і для кого ми жертвуємо всім? Їдемо! Скільки там ми назбираємо всякої всячини".

Олег Криштопа також звертає увагу на те, що Микола Гоголь під час свого перебування в російській імперії активно цікавився минулим України, досліджував її історію і навіть виступав проти офіційної імперської історіографії. Він відмовлявся викладати російську історію, оскільки не поділяв її трактування. Його історичне бачення протиставляло Україну росії, підкреслюючи відмінності у суспільному устрої та цінностях. "В історії Гоголя українці – геть окрема нація з окремими демократичними традиціями, які протиставляються саме державі росії", – наголосив Криштопа.

Ці переконання лише посилились із часом, коли Гоголь дедалі більше розчаровувався в російській дійсності. Він почав відкрито висміювати російське чиновництво та бюрократичний устрій. У творах пізнішого періоду Гоголь викриває корупцію, духовне спустошення, моральну деградацію та неуцтво державного апарату імперії. Його сатира не лишилася поза увагою – твори потрапили під сувору цензуру.



Таке критичне ставлення викликало неприйняття не лише з боку влади, а й серед читачів, які часто не бажали бачити правду у віддзеркаленні Гоголівських образів. Одним із наслідків цього став внутрішній злам самого письменника – після публікації другого тому "Мертвих душ" він спалив рукопис, глибоко розчарований тим, як на його роботу реагувало суспільство.

Життя Миколи Гоголя – приклад того, як імперії намагаються привласнити митців, ігноруючи їхню самобутність, походження та ідеї. Але, як свідчить особисте листування, вибір тем, ідеологія творів і прямі заяви самого письменника, Гоголь залишався людиною, що духовно і культурно належала Україні.




Фото Миколи Гоголя / з відкритих джерел