Весна варить цілющий Лимонад з кульбаби.
Збирає в діжки Травень воду дощову,
Радіють купелі болотній жваві жаби.
Я Травнем дихаю. Я у Весні отій живу.
Не суть важливо скільки весен за плечима.
Душа ще реагує на навколишню красу.
Нетерпелива осінь хай чекає під дверима,
Я повесную ще. Її у серце нині не впущу.
Ще поглядом торкнусь півонію єдвабну,
Нап'юся меду - соку дивних Анемон,
Наповню серце солодом тієї зваби
І виключу на декілька годин Айфон.
Весна-знахарка прикладе до рани подорожник,
Налиє в філіжанку ранку жовтий Лимонад.
Поспи собі тихесенько, моя тривожність.
Сьогодні я і... Травень. Той, який Маестро серенад.
Автор: Леся Харчишин


|
|