i встигну дописати...
Ну, ось:
Народилась я у Львовi, на Левандiвцi, закiнчила 8 класiв там, а потiм мене у математичну 11 школу направили, такi чудеса витворяла... Але то було давно :D
З математичноï, з двох екзаменiв поступила в Полiтех, на автоматику. З екзамена письмового по математицi вийшла за пiвтора години до закiнчення видiленого часу... Моï батьки дивились на мене з глибоким ужасом в очах, але мене подруга Iра, що сидiла бiля мене на екзаменi, виставила, бо я, швидко вiдповiвши на всi питання, так стала перевiряти помилки, що стала знаходити ïх там, де не було...Ну, догадуетесь, що отримала "5"... Але то довго не продовжувалось: пiсля 11 екзаменiв у мат школi + цiле лiто пiдготовки до вступних... Вчитись далi у мене вже не було нi сил, нi бажання... От, тягнула лямку... Була членом комiтету комсомолу факультету, редактором стiнноï газети i т.д. Не зважаючи на те все, закохалась до втрати тями ( а як iнакше) - мало того в iноземця, в араба-тунiсця, шо навiть не знала де то таке е i шо то за краïна - Тунiс. Рiвно 25 рокiв тому вийшла за нього замiж, родила дочку два роки пiсля, вирiзала першого рака 10 рокiв пiсля, 13 рокiв пiсля вiн мене "поздоровив" з Новим Роком, присилаючи повiдомлення про розвiд... З тих пiр, вивчила досконалiше французьку i англiйську мови, вивчила нову професiю - оптометрист, навчилась переклади з рiзних i на рiзнi мови... Познайомилась з чудними людьми, короче - стала вiльною людиною! Любов лишилась в "stand by", не зникла, але стала спокiйна: ось, така Воля Божа! "Достойное за дела мои приемлю, помяни мя Господи во Царствии Твоем!" А саме головне, що "завдяки" моему чоловiкови, я прийшла (вернулась?) до Господа. Ходжу щонедiлi в церкву, причащаюсь, моя дочка також!!!
Звичайно, питання саме логiчне: чому не вернулась до дому пiсля розводу (до речi, я нiколи нiяких паперiв не пiдписала i згоди на розвiд не давала...розвели i так, бо "не пристотсована до суспiльства", хоч майже без акценту розмовляю на тунiський мови, готую ïхну кухню, навiть танець живота освоïла :)) Нехай Господь простить адвокатовi, там де вiн е. Вiдповiдь простiша, нiж мiй тодiшнiй стан: на розпуттi, бiля розбитого корита, повна руïна надiй i планiв... Але головне, що в той час моя дочка вчилась в останньому, шостому класi початковоï школи. Ïхати на Украïну з нею означало... йти ïй в перший клас, бо рiвня мови писаноï у неï не було достатнього для навчання у вiдповiдному класi, по перше. По друге, нiкому не було вiдомо чим закiнчиться перестройка...
Таким чином, моя дочка закiнчила успiшно не тiльки початкову школу, але вже Економiчний Факультет Унiверситету i вже працюе завiдуючою фiнансового вiддiлу в одному з пiдприемств групи, в яку ïï влаштував мiй начальник, Дай йому Бог здоров'я! Ну i тим часом, ще один рак вирiзала+радiотерапiя+хiмiотерапiя... Без деталей... Ось, коротко мое життя i хто я така: Украïнка "з-за бугра", "анонiмушка" з легкоï руки Пастушки i завдяки тому, що друг E_L_E_C_T_R_I_C_A-Тараса е моïм родичем - його дiдо покiйний був братом моеï покiйноï бабцi... :write::nnn: