Шикарний день в мене нині...
Почалося все зранку. Я собі будильник налаштувала на 6:15, щоб ще встигнути дещо доробити..
Доробила, слава Богу. При виході вже з дому ( в Політех ішла) до мене батьки причепилися, чи я дістала стипендію і що я збираюся з нею робити...
Досить того, що я і так була нервова,бо коли стаю зранку завжди нервова, так ше й вони чогось досталися...блін:( Короче кажучи я з ними поскандалила трохи, забралася з хати і грюкнула дверима...
В службовому автобусі, яким я їжджу в Політех я стояла( незважаючи на те, що скоро порівняно прийшла, місця всі були зайняті...), так ще й автобус так довго їхав, мені здавалося. що цілу вічність...
В Політесі на першій парі я просто конала, так спати хотіла, як назло ще й була заміна, а я про те незнаючи пішла на пару:( Потім ніхто не хотів зі мною прогуляти другу півпару і прийшлося
сидіти вже до кінця і нудитися...
На другій парі правда здала обидві лаби, які робила ніч перед тим до 2 години...
Після 2 пари вирішила, що якщо не піду зараз додому, то помру на 3 парі...
Я пішла...
Вийшла з 4 корпусу і побачила, що лиє дощ як з відра, ну то не страшно, в мене була парасолька...
Я пішла на маршрутку. Оскільки надворі було дуже холодно, то вирішила піти на 10-ку ( так скоріше).
Надворі був холод, вітер так ще й дощ падав. Я так простояла 20 хвилин, виглядаючи 10-ку...
Та курва так і не приїхала:( Я така зла була, мокра...
Вирішила піти вже на кінцеву 85-ого ( туди йти 5 хв). Відразу приїхало пежо, я сіла в нього на більш менш нормальне місце ( тільки трохи з люка на мене дуло вітром і дощ капав...:( ).
Я ще ніколи так довго не їхала, як нині! 85-ий досить того, що довго їхав,то ще зупинявся на кожному кроці, і ще до повного щастя пробки були на Сахарова.
Перший раз в житті я їхала 85-им 45 хв...
Мене дуже стошнило, я думала, що вийду прямо біля Податкової і справлю потребу ( так погано мені було)... але якось витерпіла...
Заїхавши на Сихів, моєму щастю не було меж! Правда, як я вийшла з маршрутки, усвідомила, що дощ падав ще більший...
Дійшла я до свого будинку і що ви собі думаєте? З мого під*їзду виносили труну!!!!!!!! Я ледь не наткнулася на неї!!!!!! Мля, та я вже там не знала шо робити...
Я перешугалася сильно, ну менеше з тим, пішла я пішки... На 5 поверсі стояли 3 жіночки і щось говорили, як я потім почула- одна з них розказувала
іншим, як вона була в Чистилищі і бачила там свою маму покійну і вуйка...
В мене мурашки пішли по шкірі...
Я вже думала, що не дойду. Ще врахуйте те, що мене тошнило, я вся була мокра, з сумочкою і кульком важким, перестрашена побаченою труною і з напівзакритими очима ( так спати хотіла).
Нарешті вийшла я на 8 поверх...
НАРЕШТІ!!!!!! Попала в рідну квартиру і від щастя аж зітхнула : "Я вдома!". Я ще ніколи не була такою щасливою бути вдома:))
Але от через 2 години я знову йду з хати. Нині зустрічаються всі ті, що були зі мною в Карпатах і я разом з ними...блін, надіюся, що на цьому завершені мої нещастя сьогоднішнього дня...

To be continued...? @#$%