Політех...
Чесно, скучила я за тими всімма лицями:) не тільки за своїми кращими одногрупниками, а навіть за людьми з потоку:) всі такими іншими мені видаються, п*ятеро дівчат кардинально поміняли колір волосся :з темно- рижого на попелястий, з блондинки- на брюнетку, з шатенки- на брюнетку іт п ... всі подорослішали...
В мого одногрупника, в якого завжди (!!!!!!!!!!) була купа (!!!!!!!!!!!) прищів на лиці не було жодного!!!!!!
А ще один одногрупник перестав бути вискочкою і підлизою ( до всіх викладачів підлизувався...а , може то прсото тому що перший день?):)
Ми вже третій курс....
4 роки тому, як я ще вчилася в 10 класі третій курс видавався для мене якимось недосяжним, мала знайомого на 3-ому курсі політеху, він для мене був якимось таким старшим хлопакою...навіть думала як звертатися до нього: на "ти" чи на "ви":)))
Але все таки не тільки змінилися люди, які мене оточують...і помінялася також не тільки зовнішньо, а й внутрішньо...
Правда, я раз про то вже писала...але хочеться ще раз... я нині себе проаналізувала...
хм... ставлення зовсім не те до предметів, до викладачів.. раніше така назва предмету як "економіка інформатики" для мене була дуже запутаною, і мені предмет вже відразу видавався важким, то тепер я зразу з перших 10-хвилин лекції зрозуміла, що то повна фігня і вже навіть встигла нині одну лабораторку захистити:) Раніше викладач, в якого неясна дикція, який не хоче ще раз повторити фразу, яку студенти недочули і який не погрожує про важкість заліка чи тупість даного предмету видавався мені повним дебілом, в якого на парах можна "літачки пускати", прогулювати і балакати цілу пару... то тепер я знаю, що якраз у таких здавати найважче і на парах в них треба сидіти мирно, відвідувати кожну лекцію ще й старанно конспектувати, бо за два дні до заліка вони так собі скромно можуть заявити, що в залік входить і перевірка ведення конспекту, за що дається 20 балів ( а то ой як не мало!!!)...
Мені тепер навіть цікаво стало слухати лекції, аналізувати собі щось з почутого...економіка і менеджмент дійсно цікаві речі, я б навіть сказала, що життєві:) просто раніше я ец не розуміла, розум був не такий, сприймала все як нудну начитку лекцій непотрібної інформації, яка ще більше затуманює мозок... тепер розумію, що глибоко помилялася...
Але змінилася я і в ставленні до навколишнього світу...сприймаю тепер все реально. не так як воно має бути "в рожевих тонах", тобто мається на увазі, що з оптимістки стала реалісткою...та бо той рожевий світ, вигаданий мною, який при усій своїй привабливості
не приносить абсолютно ніяких плодів, а тільки розчарування - просто ні до чого! Треба реальніше ставитися до людей, подій, читати реальні книжки про реальні подіїі...кінці з кінцями дивтися новини ( зараз в Україні гаряча пора, тре все знати:) )...
Раніше навіть я могла махнути рукою, мені було пофіг до газет, різних новин, навіть коои чула новини по радіо, переключалася на іншу станцію... а тепер чекаю 21:00, щоб подивитися по 5 каналі новини:)
Та найголовніше- я почала розуміти людей! Раніше в мене перше враження було завжди основним! якшо перших 10 хвилин мені людина не сподобалася, то я з нею навіть далі не спілкувалася... тепер я спеціально з людиною, яка мені не сподобалася спілкуюся, щоб побачити, що вона не така, як мені здалася вперше...
Я розумію тепер - де людина підла, а де хороша, де людина бажає мені добра, а де людина просто хоче мене використати для своїх досягнень...
раніше всі мої друзі мені видавалися найкращими друзями без жодних недоліків, а тепер я зрозуміла, що справжніх друзів в мене нема:( як це не сумно звучить...є дуже хороші друзі, але такі, з ким я б могла всім поділитися. хто мене б зрозумів " від а до я", хто б мене не послав, коли я втретє повторюю одну і ту саму фразу, в мене нема...завжди існує щось не те у близькому другові, ще й зараз якийсь такий дурний період, що кожен сам за себе...в принципі правду кажуть, що спочтаку треба полюбити себе, а потім тебе полюблять інші...але любити себе треба в міру, бо самозакохана людина ніколи не отримає підтримки у інших людей...
Щось я дуже розфілософствувалася...:) давно такого не було...невже це ще один доказ тому, що я росту? як добре, що в мене є така штука як щоденник...
в форумі я ж такого не напишу. там всім головне обісрати людські почуття, "плач душі"...
В мене раз була така ситуація, що у форумі в Сміті ( чат такий) я вимістила свої вірші ( це було 3 роки тому) - вірші в мене тоді були дійсно примітивні і дитячі...весь сміт, починаючи з найнедосвідченішого юзера розкритикували мої вірші вздовж і впоперек... після того я півроку нічого не писала, вони мені вбили в голову, що поет з мене ніякий і мене краще писати вірші на туалетному папері в туалеті під час процесу і тоді ті листочки
викидати в унітаз.. ( один дісйно саме таку фразу мені і сказав..
Ну постраждала я трохи, понервувалася... але ж то були нотки моєї душі, я там виливала те, про що я думала! Чого якийсь дебіл має мені все закреслювати? що хочу- те й пишу...
Виставила вірші на форум- значить хочу, щоб мені допомогли, сказали люди, що про них думають...я подумала: раз мене критикують, значить мої вірші не є настільки вже поганими...
І я далі почала писати вріші...Чесно, мені стає набагато легше після того як я напишу шось... хто пише- той зрозуміє...
Блін, та шо зі мною? чо я так філософствую????:))))Вже самій надоїло читати ті маразми, думаю, що вам також, краще закривайте сторінку якшо так, бо знудитеся:)))
Окей, я закінчую...