Мучився, мучився, а кавер (так моя творчість називають на форумі Тартака) зробив лише наполовину. Та і цього досить.
Отже, пісня голодного собаки:
Попід барами геї парами розважаються, розважаються
Поруч з возами дівки з косами матюкаються, матюкаються.
Лампа світиться – світло сиплеться кіловатами, кіловатами.
Стогін чується, маньяк журиться за дівчатками, за дівчатками...

Ти знаєш, як я за салом сумую.
Бо я дуже хочу їсти –
Вибігаю з дому, цілий день мандрую
Базарами міста.
Голодного, як я, голодного, як ти.
Міста, що поєднало мене із салом,
Міста, що розлучило сало зі мною.
Я хотів би хоч лизнути – те сало
Та як відомо його завжди мало…
Десь там – у кацапських провулках,
Де лиш масковскіє бомжі блукають,
Шукаючи багнюку,
Шукаючи поживи.
В них у роті давно нічого не бувало,
У них немає сала, їм залишається недоїдки жувати.
Їх ніхто вже не зігріє…
Однак я знаю – на цих смердючих вулицях не сало я шукаю –
Просто слюна тече у горло.
В своїй уяві знову йду до нього,
Тому що хочу я поїсти дві просмалені частини
Одного цілого –
Ніжного та сильного, жирного та білого.
Можливо, сало не смачне,
Можливо, є для когось не поживне,
Таке однаково знайоме та однаково незвичне.
Все просто – у моєму пузі горить багаття!
Але я мушу поскавчати…
Тепер ти маєш щось співати, Тузік!
В колонках играет: Тартак & Катя Чілі - Понад хмарами