Бабця що б її… Ні ну це ж треба… і як мені на таке реагувати?
Зайшов собі на кінцевій зупинці у маршрутку і сів на одинарне місце. Ну вже як почали рухатись привтсав розрахуватись із водієм. Як хоп – а на моєму місці бабулька… і при цьому сидить і в вус не дує (наче мене і не бачить)… Я звісно запитав як це розуміти…НА що почув: «Ой синку – ти ж молодий, а там сонце – я не хо там сидіти». МЛЯ!!! І що з нею зробити???? – стукнути не стукнеш, облаяти не облаєш (бо діти сиділи у маршрутнці – а я на рідкість вихований чогось був)…
А-а-а-а-а-а – початок дня був зіпсованим неможливістю дій (((