хочеться плакати. іноді я жалкую що чоловіки не вміють плакати. для мене наші з тобою відносини це якась казка, сон, котрий скінчився і лишилася похмура кімната, і думки про те що жіночу любов завоювати нескладно - для цього потрібно лише вчасно збрехати, напоїти і відт№%ати. багато разів багато чоловіків так і робили, одного разу так зробив і я - одразу "спалахнув вогонь кохання", що дуже скоро згас. тоді я вирішив що більше ні з ким нічого подібного не робитиму і краще помру самотнім, ніж завоюю чиюсь прихильність у такий спосіб. можливо, ти помітила сніговичка в мене на телевізорі - у нього в руках табличка, де написано німецькою "кохаю". ту дівчину я чекав довгих п/ять років, і марно. після того я вирішив, що не потрібно добиватися прихильності тієї, котра цього не бажає.
ось тут з/явилася ти. весела, кмітлива, симпатична. в нас було стільки спільного, що це видалося якимось дивом. схоже, це була казка, обман, просто нагода весело провести час, але жодних серйозних почуттів.... я ходжу вже добу оглушений, не знаходжу собі місця... і вбило мене не те, що ти не схотіла кохатися - те, що ти не відповіла взаємністю. не відштовхнула, але й не пригорнула... тобі все одно. а якщо не все одно, то чому так ? я просив дати мені шанс. схоже в мене його не було і не буде... ЧОМУ ТАК !!!! ?????