Бувають моменти, коли справи та клопоти на якийсь час відпускають мое серце відпочити.
Душа поволі набирається спокою й думи стають ширшими та дальшими від звичних клопотів - набираючись маштабу, вони починають обирати філософський напрям. Особливо цей стан має високу продуктивність, коли моменти,епізоти та фрагменти запалих у память сцен життя, різні за змістом, але чимось подібні, наче невеличкі анімаційні картинки висять перед тобою і ти ти дивишся на их й бачиш всі й одразу. В якийсь момент, це особливо приємно, раптом розуміеш, що недивлячись на різний зміст всі вони мають однакову суть. Це відчуття можливо є самим приемним в процесі роздумів, наче ти збагнув щось таке, що раніше мало хто розумів і тепер ти на іншій, вже вищій ступені розвитку, чи розуміння світу, можливо усвідомлення самого процесу розвитку і дає те саме задоволення, цікаво, що при цьому не відчуваеш тої гордості, що ставить тебе вище за інших, навпаки – якийсь спокій і скромність наповнюють душу і вона наче стае в гармонїї з світом, з природою, з самою собою. Чи можна описати, що іменно розумієш в такі моменти – напевно ні, я думаю що кожен відчуває інколи або часто такі просвітлення, і спів душі, а от конкретизувати, що саме зрозумілось – мені важко. Можливо суть цього розуміння полягае в більш терпимому або більш спокійному реагуванні надалі до того, що раніше подразнювало, або викликало негативні ємоції. Адже я часто зауважую за собою таку тенденцію, що невиважена або нестримана реакція на якийсь подразник потім, після зваження всіх за та проти не завжди на мою користь – це не тільки стримує мій розвиток особистості а й не дає прогресувати в духовному розвитку. Особливо коли це відноситься до батьків – як мені не хочеться, але всерівно я не можу виховати в собі достатньо доросле відношення до цієї проблеми.
Як відомо, батьківські помилки та недостатня їх увага в певні моменти настільки глибоко сидять в дитячих душах, що спричиняе одвічну кризу в відношеннях батьків та дітей. Можливо кожному час від часу стае сумно від цїєї проблеми, та не завжди в нас вистачає терпіння,витримки або просто бажання розібратись в ситуації. І тоді над любовью до батьків верх бере справедливість – ми починаємо керуватись іменно справедливістю а не повагою чи вдячністю. Думаю, не варто заглиблюватись в розвинення подальших подій – в такому випадку, а їх, нажаль , більшість, непорозуміння закономірні. Тому стараючись зберегти баланс між власною гідністю, любовью,вдячністю та справедливістю мені на допомогу приходить ті відчуття, що супроводжують роздуми. Як я не намагаюсь їх зфомулювати – в мене нічого не виходить, але на справді вони дійсно допомагають мені – дивна ситуація...
Можливо я дорослішаю, можливо життевий досвід дається взнаки. Вже набагато менше рожевого відтінку в моїх окулярах, день народження не так чекаєш як раніше, а на новий рік не вибухае тою потужною радістю і нестримним оптимізмом. Але я розумію, що за все треба платити, і ці факти тільки підтверджують істину. Інколи я запитую себе – а що ти зрозуміла найголовніше за прожитий тобою час, яку думку ти можеш втиснути в кілька слів або речення, що може бути вінцем твоїх роздумів? І коли я починаю відповідати на таке запитання – адже себе не обманиш, мене починає наповнювати якийсь зміст, я наче підвожу підсумки своїх думок, своїх преживань,свого досвіду. З часом я зрозуміла, що в такі моменти інколи меньше значення має що ти відповідаеш – важливіше, що ти при цьому відчуваеш. Адже коли в тебе спокійно на душі – ти можеш з легкістю імпровізувати на любі теми,граючи діставати самі неординарні рішення чи відповіді на класичні теми. Відображення нашого стану ми знаходимо в каліграфії, і навпаки – каліграфія формує наш характер. Якщо ми звернемо увагу на основний її принцип - не робити неохайних рухів, то практика підкаже нам що насправді рухи завдяки цьому ж принципу стають зажатими та скованими. Тому в житті, як і в каліграфії треба піти дальше від цього і научитись вміло відходити від норми. Цим принципом, на мою думку, варто керуватись і в інших випадках.
На мою думку іменно відсутність такого компромісу заважає нам в багатьох випадках бути самим собою, гармонічно розиватись та не попадати в конфліктні ситуації. Нажаль не зразу розумієш чи пізнаеш , на перший погляд такі елементарні речі, а як було б добре щоб їх пояснювали набагато раніше, поки життя само не почало єкзаменувати нас по цьому предмету.