Майданні карнавали

В усіх нормальних країнах є дві сили, які час від часу змінюють одна одну: Віки і Торі – в Англії; Демократи й Республіканці – в Америці. Україна проходить шлях становлення цих двох сил.

В нас прийнято все іменувати кольорами. От у Києві гілки метро називаються: синя, червона й зелена. Тому будемо йменувати дві політичні сили: помаранчевими й синьо-блакитними (ну, що слово „голубі” випадково хтось не переплутав і не стлумачив неправильно). Так от: помаранчеві й біло-блакитні. Пропоную затвердити такі назви конституційно.

Оскільки в народний фольклор уже ввійшло слово „майдан”, то зробити „майдан” всеукраїнським народним карнавалом, схожим на Івана Купала. Помаранчеві вже мають конкретну дату (восени), а от біло-блакитні все ще не визначаться. Щоб рознести в часі й зробити більше вихідних, бо свято все ж, пропоную назначити карнавал біло-блакитних на весну. З датою і без мене розберуться. На свято „майдану” влаштовувати святковий хід із піснями: помаранчевий гімн – „За Україну помолюсь” Петриненка; в біло-блакитних – із гімном „Партії Регіонів”. Помаранчевим відвести для святкового ходу Хрещатик і Майдан Незалежності в Києві, причому з обов’язковим виступом партійних лідерів: Ющенка й Тимошенко, – де вони будуть кривитися один на одного і заздрити, що народ підтримує не „мене любимого”, а їх обох. Біло-блакитним пропоную пройтися хресним ходом, бо попереду мають іти бабки з російської православної церкви з іконами Януковича, від Почтової площі до Арсеналу, бо не хочеться, щоб витоптували траву в Маріїнському парку. Далі має їхати Янукович і махати всім рукою, і ні в якому разі не говорити промов, а то знову, що ляпне. Позаду йдуть петеушники із грізними обличчями: „не лізь, а то уб’ю”. А за ними комуністи із лозунгами „Янукович дасть по рукам, за народний хліб” Йому під машину кидають білі квіти й, обов’язково, блакитне небо, зобов’язати метеорологів у цей день розстрілювати хмари над Києвом, – символізуватимуть його прапори. В дні „майданних карнавалів” проводити футбольний матч Динамо Київ – Шахтар Донецьк, причому весною перемагає Динамо, а восени – Шахтар. Затвердити це конституційно.

Довелося прочитати в Інтернеті, що Коаліція і Опозиція домовилися правити країною по три місяці почергово. Це якраз в дусі „майданових карнавалів”. Але для реалізації цієї програми потрібна третя політична сила. Вона вже є в особі Мороза й Кінаха. В час, коли правлять „помаранчеві”, третя сила тримає їхню сторону. В часи, коли правлять біло-блакитні – тримає їхню. Тоді будемо мати таку державу:

При владі Янукович – приймається закон про другу державну мову й політичну спадковість влади (Богатирьова висуває такі закони). Проводяться політичні гоніння з обшуком в квартирі Луценка й обов’язковим заточення Тимошенко в Лук’янівську в’язницю. Опозиційним бізнесменам перекриваються рахунки й не видаються довідки, навіть метрика. Це триває три місяці.

При владі Тимошенко, яку завбачливо випускають із в’язниці за день до того. Відміняється друга російська мова, і Мороз, як законослухняний громадянин, і його фракція, як і Кінаха, голосують знову „за”. Юля стабілізує ціни на м'ясо (тільки на цінниках), краде газ у Росії, причому так, що знову нічого доказати не можливо, перепродує з аукціону Криворіжсталь. Луценко кричить: „бандитів у тюрми”, а тим часом підпільно роздає іменні пістолети на випадок нападу прибульців із космосу. Нікого не саджають, але коаліція аж штанами трусить, що посадють: „А ты не воруй!” – каже Луценко й далі продовжує підпільну видачу зброї, яку потім біло-блакитні відберуть і повернуть в „закрома родины”.

Потім усе повторяється. Це все теж затверджено конституційно.

А що ж робить президент. Він весь цей час бавиться трипільськими горщиками, відвідує блошині ринки, і займається не тільки вихованням дітей, а працює над новими.

Отака весела мені здається Україна. Ну, що ж, давайте влаштовувати „майданні карнавали”.

http://www.hw.net.ua/art.php?id=36621