Колись, у суворих давніх землях, була собі принцеса. Не сумувала, вчилася, текілу пила... І ось одного дня стало їй зле. Дуже-дуже зле. І нудило її, і голова паморочилася, і не було нічого, що б могло їй допомогти. Аж доки не з'явився Прекрасний Принц. Він був шляхетний та сміливий, і, звісно, не вагався ні хвилини, щоб допомогти Принцесі, яка, як ви вже здогадалися, була йому вочевидь довподоби. І ось він вирушів у далеку подорож за тридев'ять земель, і повернувся звідти з чарівними пігулками. Принцеса розчинила їх у яблуневому соку, випила,- і змогла ходити. А трошки пізніше - вже й розмовляти і навіть сміятися. Ковбасило, правда, від цих пігулок не по-дитячому(тому і сміялася, власне), але це вже така справа.. Отож, як шляхетна дівчина, вона вирішила, що має подякувати Принцеві за своє рятування від передчасної смерті від больового шоку, але Принц утік у далекі краї битися за Батьківщину. . . та Принцеса теж була не з боягузів чи слабаків. Вона дістала зі своєї скарбниці обладунки та амуницію і вирішила піти в далеке королівство та знайти Принца, щоб віддячити йому (історія замовчує, як саме вона збиралася це зробити). Це була важка і небезпечна подорож, але Принцеса ні за що б не відступилася... А Прекрасний Принц все ще без відпочинку, з мечем в одній руці і з електрогітарою в іншій здобував собі славу - настільки далеко, що навіть UMC не міг зв'язатися з його магічним пристроєм зв'язку, та й принцесін девайс втрачав останні спалахи магічного заряду ...
***
Далі буде....