🍂Осінь оголює тіло, нерви і душу... Ще вчора ти був бажаним листком на дереві: в тебе залітав вітер, на тобі зупинявся сонячний промінь, по тобі лазила гусінь і якась чарівна пташка зізнавалася в коханні. А сьогодні ти впав і при смерті. Лежиш і чекаєш - або загребуть і спалять, або зроблять з тебе компост... Хоча без різниці, яка та смерть. 🍂Осінь — це про самотність ... Бо літо обманює всіх довгими днями, морозивом, цвітом і відпустками. Ти летиш у цьому жаркому пориві, поряд — мільйони і навіть мільярди. І, здається, свято моря і холодних коктейлів — вічне ... 🍂А осінь відкриває очі: ти посеред цих мільярдів — сам. Сам, якщо живеш в циганському таборі, сам, якщо працюєш у великому офісі на сто людей, сам, коли в тебе п‘ятеро дітей і всім є до тебе діло від світанку до ночі. Сам... І глінтвейн тут не поможе. 🍂Осінь — це про чесність. Вона напускає туману, а потім розсіює сумніви, змиває дощами непотрібні вагання, все незначне і зайве, мішуру. І шепоче: зима близько. 🍂Осінь — це про любов до себе ... Коли стоїш геть голий під дощами, вітром і першими приморозками. І не помагають обійми. Бо розумієш, що отаку себе — незахищену, розхристану, замерзлу — треба любити. Самій ... Інакше — не переживеш зиму. І не воскреснеш знову навесні новою брунькою.