В чём-то мне сейчас близко то, что ты написала про себя..

Мда, всі шляхи до коханні вчомусь однакові. Моя дівчина теж спочатку таке казала, мов я погана,... ти не знаєш на що йдеш...., ти впевнений, що хош бути зі мною...навіщо я тобі така? Бал-бла-бла. Вона просто боялась собі в цьому зізнатися, що покохала саме мене, коли раніше навіть не припускала, що буде зімною.

Короче! Вибач за грубу прямоту, але ти - сцикуха! Досить боятися того, чого сама так хотіла! Воно тобі саме в руки йде, а ти морозишся! Та переступи ж через власно створений образ „я погана, я псую чужі долі; я народжена бути одна”. СМІХ та й годі! Сама себе у клітку загнала, тепер скаржишся та ревеш у подушку. ТА ХОЧ СПРОБУЙ, може крига твоя і почне танути. Блін, доросла дівка, а починаєш тут пісюнські нюні розводити, як 12-ні дівчинка! І ще одне, з чоловічої солідарності: своїм „ну, нее, не хочу, не знаю, може” – не псуй хлопцю долю! Одне діло якби він тобі байдужий був, а інша справа, коли щось до нього таки є!

ZuZO, ужас!!! зачем же так нападать на бедную беззащитную девушку? мой пост - скорее эмоции, а не мысли...я так тогда чувствовала...может это и глупо...
И ещё: я думаю, що він мені байдужий...ось так...просто потроху я звикаю до нього, але не почуваю й десятої частини того, що він почуває до мене...якби все було не так, я б не морочила собі голову...
Я не скаржуся і не реву у подушку...НІКОЛИ