- Мамочка, что же такое война,

Там много монстров и страха?
- Это когда погибает страна...

Под сапогом олигарха…

Знаешь, сыночек, я Бога молю,

Чтобы война прекратилась.
Как я тебя, мой хороший, люблю…

Как я за папу молилась…

- Мама, за что же убили они...

Нашего папу-солдата?
Помнишь счастливые летние дни, Горки и сладкую вату?

Помнишь, как папа зимою ругал

Тех, кто стрелял на майдане?
Папа шахтёр, но солдатом вдруг стал… Мам, мы убитыми станем?

-
Что ты, сыночек, мы будем гулять..

В парке на горках, как прежде…

Плакала тихо Донбасская мать,
Не изменяя надежде…

- Мамо, а татко повернеться знов?

Кажуть, там злі терористи.
Я відішлю у АТО всю любов,

Вірну, дитячу і чисту.
- Так, любий синку, повернеться він Справжнім і мужнім героєм.
І Батьківщина, що встане з колін,

Буде без бійок і зброї.
- Мам, а чого це сумна ти така,

Знову ллєш сльози солоні?
Жінка мовчить, обійнявши синка,

А чоловік у полоні…
Матір зі Львова, в Донецьку брати…

Бога за мир все молила.
Де терористи живуть, де кати,
Добре вона розуміла…