[700x500]

Пам'ятаю, тату, давним-давно
В пам'яті моїй, як німе кіно:
Ми малі сміємося, ти молодий.
Згадую щодень  я той час золотий.
Думала тоді, ніби ти чарівник.
Ти ж бо ним не став, бо того ти звик,
Що любов батьківська спроможна  усе,
Просто нас любив над усе.

Приспів:

Коли заплаче серце батька,
Будуть очі його сумними.
У тебе в хаті, мій любий тату,
Завжди будемо дітьми малими.
Таку важку мозолясту долоню
Положиш ніжно на голову доні.
Надійно й затишно, як у дитинстві -
Благословиш.

Відцвітав садок, твої доні росли.
І роки у вирій лелеки несли,
А як повертались,  несли сивину,
Й істину життя, наче сонце, ясну.
І нехай у вікно заглядає зима,
Теплоту душі не погасить вона.
Перший сніг для тебе надію несе,
Бо онуків любиш тепер над усе.