|
Я дякую Богу за те, що для мене відведено в світі: За прожите життя молоде, Хоч сонце моє ще в зеніті. За місяць і зорі, за квіти, за цвіт весняний і врожай... Я дякую, Боже, за діти. Заступи, огорни, вберігай. Ще вдячна, мій Господи милий, за добрих людей на землі... Чоловік без любові - безсилий І люди без Тебе - малі. За батьків Тобі дякую, Боже. І за дощ весняний, що росить. Нарікати на долю негоже Заколишу недолю, хай спить. Я дякую, Боже, за те, що дихаю, чую і бачу, За те, що трапляється зле, За те, що сміюся і плачу ... [604x321]Дай мені, Боже мій, сили: Мислити, жити, миритись З тим, в чім народ мій кипить... Скажи мені, Отче Небесний, Як маю дальше з цим жить? Світе мій добрий і любий, Як мені все прощавати: Сльози і біль материнський... Де маю очі ховати? Любий і рідний, народе, Чому такий хрест ти несеш? Без крові дітей розквітали народи, А ти стільки болю нестерпного п"єш! Дай світла в мій розум, Маріє, Щоб зним я могла якось йти, Більше двох тисяч - у зречених мріях, Полинули в інші, незнані світи... Нащо тобі військо високо у Небі. З землі, життєлюбів таких молодих, А дітям так батька коханого треба... Це ж сяйво забрали навіки у них... Дай мені, Боже мій, сили Мислити, жити, змиритись... ![]() Автор: Надія Карплюк-Залєсова, сайт poetryclub.com.ua |