"Навіщо робиш це?! Навіщо?!!
Забудь про мене назавжди!
Навіщо совість мою турбуєш?
Чому не можу спати у ночі?
Навіщо кару накликаєш
На моє добреє ім'я?
Навіщо Бога молиш і благаєш,
Щоб справедливість перемогла?!
Навіщо мені та істина?
Навіщо мені творити добро?
Чому повинен творити правду?
Я краще для себе що-небудь вкраду.
Чому повинен терпіти я ворога?
Відразу ж піду його вб'ю.
А потім увійду в його хату
Та його жінку згвалтую.
Навіщо сонце яскраво так світить?
Чому освітлює мої гріхи?
Чому не прикриє їх темрява ночі?
Чому Бог усе бачить?
Як від Нього втекти?
Навіщо є ті добрі люди?
Чому не роблять гріха як я?
За те, що вони краще за мене
Зроблю їм багато зла.
Хіба посудить Бог справедливо?
Хіба прийде кара в свій час?
Ах, коли то буде!?
А я їх вб'ю їх прямо зараз.
Я хочу і можу.
Чому б не зробити?
Хіба я, праведний, можу згрішити?"
Ось така була дума грішника того
І вже у могилі згнила
Його підла утроба.